Що таке свобода

23.06.2021

Чи були в історії людства люди, які жертвували собою заради спільної мети? Скарбниця світової літератури дає багато прикладів щодо цієї проблеми. Так Прометей був прикутий до скелі лише за те, що дав людям вогонь. Він пожертвував власною волею задля збереження життя людей, на яких згнівилися боги. Чи замислювався Прометей,  коли викрадав вогонь над своїм майбутнім?

Чи знав яка кара його чекає за такий злочин? Мабуть знав… Але вкрав… Прометей здійснив найвеличніший подвиг – самопожертву.  Історія також дає багато прикладів. Одним із найяскравішим є подія, яка лягла кривавою плямою в історію України – битва під Крутами. Сотні студентів, незважаючи на недостатню військову підготовку, встали на захист рідної землі перед тисячної армії Муравйова. Наскільки гарячі були їхні серця, наскільки не хотіла молодь жити у неволі, як палко вони любили рідну землю… І незважаючи на нерівні сили пішли у бій. Микола Ганкевич, Іван Сорокевич, Ігор Лоський, Микола Корпан, Аверкій Гончаренко – це імена героїв які полягли за свободу України у далекому 1918 році. Мені здається, що такі вчинки та імена героїв вкарбовуються у пам’ять народу назавжди. Я вважаю, що саме такі вчинки  дають змогу зрозуміти наступним поколінням, що шлях до свободи жорстокий а іноді смертельний.

На жаль, відкриваючи нові сторінки історії, я прийшов до висновку, що вона завжди повторюється. Майже через сто років криваві бої поновилися на сході України. Сьогодні молоді хлопці на захист земель як сто років тому. Але ж чому, все повторюється? Чому люди не роблять висновків? Чому, пройшовши довгий та кривавий шлях до свободи, Україна стає незалежною, але знову її хочуть розірвати? Відповідь на це питання я знайшов у словах видатної акторки Галини Короткевич: «Як тільки люди забудуть війну – вона почнеться знову». У наш час історія переписана не один раз. Під впливом радянської влади, імена героїв, які боролися за незалежність України і після війни були забуті. Скільки імен забуто, про скільки жертв НКВД було замовчано. Досі пишемо уривками свою справжню, не переписану радянськими істориками і письменниками, історію.

Люди, які жертвували собою заради спільної справи, були, є і будуть. Доки Україна не сформується як повноцінна держава, із своєю мовою, своєю історією та звичаями, доки народ не згадає імена своїх героїв, доти він буде пам’ятати, якою ціною давалася українцям свобода.  Тільки тоді можна говорити про сильну, незалежну Україну, яка буде не лише місцем на карті.

Кирило ГАБОР, випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 49

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *