Прожила чуже життя

07.04.2021

Джеймс Міранда Баррі – англійський лікар, воєнний хірург. Він перший із британських лікарів вдало виконав кесарів розтин. Якою б лікарнею він не керував, там миттєво падала смертність. Баррі дійсно талановитий лікар свого часу, та був у нього один секрет.

Справжнє ім’я Джеймса – Маргарет-Енн Балклі. Як ви вже зрозуміли, світило англійської медицини Джеймс Баррі насправді був жінкою.

Але як так вийшло, що дівчина вирішила все своє життя приховувати, ким вона є насправді?

Ірландія. У сім’ї Джеремі та Мері-Енн Балклі народжується друга дитина, яку назвали Маргарет. Сім’я була бідною. Всі надії покладали на старшого сина Джона. Та він розтринькав усі заощадження і набрався боргів, за які батько сімейства сів до в’язниці. Джон безвісти пропадає. Матір із донькою залишаються самі, без грошей.

У Мері-Енн був брат Джеймс Баррі, художник і професор Королівської академії мистецтв у Лондоні.  У 1806 році художник помер, залишивши невеликий спадок. Це дозволило матері з дочкою переїхати до Лондона. Там Маргарет познайомилася з лікарем Едвардом Фраєром, графом Б’юкеном (який прагнув, аби жінки отримували вищу освіту) та генералом Франсіско де Міранда (революціонер, боровся за визволення південної Іспанії). Матір сподівалася, що дочка стане гувернанткою та вдало вийде заміж. Та спілкування із прогресивними людьми того часу зіграло свою роль. Вони помітили потенціал дівчини. Фраєр почав викладати Маргарет медицину. Вони вирішують, що роль звичайної гувернантки їй не підходить. Дівчині потрібна хороша освіта.

У той час жінкам було заборонено навчатися в університетах, а тим більше бути лікарем.

Вони вирішують, що Маргарет повинна стати Джеймсом, закінчити навчання, а тоді поїхати разом з генералом Мірандо у Венесуелу. Ім’я Джеймс було обрано не випадково. Саме так звали покійного художника. Це спрощувало підробку документів.

У 1809 році Баррі відбув з Лондона до Единбургу.

На порозі університету з’являється юнак, низького росту, в довгому пальто, з трьохдюймовими вставками для взуття та високим голосом. Виглядає так, ніби, її одразу повинні розсекретити, та відправити куди подалі. Але ні. Баррі провчився три роки і єдина проблема, яка виникла: його не хотіли допускати до випускних екзаменів. Всі думали, що Джеймс завищив свій вік і насправді йому не 22, а десь 15. Граф Б’юкен залагодив ситуацію із екзаменами. Баррі здав майже всі на відмінно.

Тепер все, що потрібно зробити, це забути свою іншу особистість та відправлятись у Венесуелу лікувати людей. Але в той час генерала Мірандо заарештували. Баррі опинився у пастці. Якщо зараз викрити, хто він є насправді, то ті три роки навчання будуть змарнованими.

Баррі повернувся в Лондон і почав працювати в одній із лікарень, як асистент хірурга.

Пізніше Джеймс вирішує піти в армію. Там також ніхто не запідозрив, що він – жінка. У 1813 році він опиняється у воєнному госпіталі міста Плімут. Через декілька років Баррі дослужиться до помічника хірурга, що рівнозначно звання лейтенанта. Потім перспективного лікаря відправляють в Південну Африку. Тут він був особистим лікарем лорда Чарльза Сомерсета. У 1822 році лорд призначив Баррі медичним інспектором колонії.

Очоливши всю систему охорони здоров’я південноафриканської колонії, Баррі відразу розпочав реформи. Джеймс потребував, аби всі медпрацівники колонії мали базову медичну освіту. Також він просував вакцинацію, ще задовго до того, як її почали масово практикувати у всьому світі. Створив госпіталь для хворих проказою. Всіляко боровся з антисанітарією.

Та багато людей чинили опір цим реформам. Ще й сам Баррі доливав масла у вогонь. Всі, хто знав Джеймса, описували його, як неврівноважену та вперту людину. Але скільки б у Баррі не було ворогів, навіть вони відмічали його талант хірурга.

У 1826 році Джеймс вдало провів кесарів розтин. Тоді кесарів розтин проводили в основному “для того, щоб народити живих дітей від мертвих матерів”. Та Баррі вдалося врятувати життя матері й сину.

Джеймс Баррі часто подорожував. Побував на Ямайці, Маврикії, ос. Святої Єлени, Мальті, Кофрі та Тринідаді.

У 1857 році Баррі перевели до Канади. Там він боровся за покращення умов проживання та харчування. У Канаді Баррі захворів бронхітом і в 1859 році його відправили у Лондон. Джеймс активно боровся за повернення на службу, та даремно.

У 1865 році в Лондоні Джеймс Баррі помер.

Можливо, ми б ніколи не дізнались, ким насправді був Баррі, якби не служниця Софія Бішоп. Вона не знала про останню волю лікаря: поховати в одязі, в якому він помре. Софія вирішила шантажувати друга Баррі, та він не дав їй грошей. Тоді вона пішла до газети, і про це дізнались всі. Після публікації статті, військові засекретили на 100 років всі дані про Джеймса Баррі.

Катерина ПЕТРОВА, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 125

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *