Всесвітнього визнання та слави поет Іван Котляревський здобув завдяки двом видатним творам — “Енеїда” та “Наталка Полтавка”.Одні з перших друкованих відгуків щодо його творів з’явилися 1814 року в багатьох країнах світу, а вже приблизно у 40-і роки XIX століття його ім’я ввійшло до історії світової літератури.
Але все ж, найпопулярнішою його роботою стала травестійно-бурлескна поема “Енеїда”- перша масштабна пам’ятка українського письменства, укладена розмовною українською мовою. Поема започаткувала становлення новочасної української літератури.
Вона заснована на сюжеті однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин Вергілія.
В “Енеїді” І. Котляревський виявив себе блискучим побутописцем. Завдяки окремим яскравим картинам, поданим у поемі, величезній кількості описів, які у ній зустрічаються, перед нами постає виразна картина життя і побуту українського народу XVIII століття.
Звичаї українців, їхню віру в богів, письменник описав, зображуючи у поемі ворожіння, бенкети, вечорниці, похорони, поминки:
Троянці люблять поспівати. Про що?
Про Сагайдачного співали,
Либонь, співали і про Січ <…>
Полтавську славили шведчину.
У цьому уривку згадано популярні на той час історичні пісні.
За уявленнями античних часів, боги одягалися у золоті мантії, найчастіше ласували амброзією, пили винятково нектар. У Котляревського і боги, і царі ходять у звичайному одязі небагатого українського панства та їдять страви української народної кухні:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підливою індик;
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубці, путрю, квашу
І з маком медовий шулик.
До речі, у поемі згадано більше українських страв, ніж у деяких спеціальних роботах поетів про українську кухню.
Котляревський дуже цікаво описав улюблені жанри народної творчості, такі як легенди, казки та приказки. У поемі згадується кобиляча голова, скатертина-самобранка, чоботи-скороходи. На Енеєвому щиті зображено цілі сюжети популярних народних казок:
Були бляховані в персонах
Іскусно, живо, без числа,
Котигорох, Іван Царевич,
Кухарчич, Сучич і Налетич
Услужливий Кузьма-Дем’ян.
Кощій з прескверною ягою,
І дурень з ступою новою,
І славний лицар Марципан.
Досить детально описано й українські народні розваги, танці, музичні інструменти та вбрання того часу:
Так, на бенкеті у Дідони
Бандура горлиці бриньчала,
Сопілка зуба затина,
А дудка грала по балках;
Санжарівки на скрипці грали,
Кругом дівчата танцювали
В дрібушках, в чоботах, у свитках.
Саме перераховані вище деталі у поемі дали привід дослідникам називати твір, який розпочав нову українську літературу “енциклопедією народного життя”.
Ізабелла СІТЬКО, випускниця Школи універсального журналіста