Незнищенна мова незламного народу

05.08.2022

У сучасній Україні часто можна почути: «Какая разница на каком языке я говорю, мы живём в свободной стране?». Так, ми живемо в країні, де кожен має право вибору, але якою ціною наші попередники досягли цього! Ліна Костенко говорила: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову».

Як тільки-но наша милозвучна мова почала формуватися, її вже намагались знищити. На початку 18 століття Україна була окупована Російською імперією. Під час правління Петра 1, Петра 2 та Катерини 2 видавалися різноманітні накази про заборону друкування книжок українською, змушували переписувати державні документи російською тощо. Цар Петро 1 сказав: «Дабы никакой розни и особого наречия не было».

Та що міцніше ставала на ноги українська мова, то сильніше Російська імперія намагалась знищити її. У другій половині 19 століття і на початку 20 вийшло майже  півсотні  цензурних указів щодо нашої мови. Один з них— Емський указ(1876 рік), який забороняв використання української у школі, церкві, газетах, науці, театрі тощо. Тоді книговидання перемістилося на захід України.

Згодом почалась українізація, мова збагачувалась і процвітала у всіх сферах. На жаль, повністю розквітнути вона не встигла. На початку 30-х років стало ясно, українізація — засіб, а не мета. Розпочалась боротьба проти «національних ухилів», переслідували науковців, письменників, філософів та інших. Були послаблені міжнародні контакти українських майстрів. В результаті, знищено 80% інтелігенції. У 1958 році тодішні репресії митців отримали назву «Розстріляне відродження».

Пройшовши через низку перешкод, у 1991 році наша сталева країна отримала незалежність. Українська стала державною мовою, але не гарантувала українізації. Заборони зникли, але не так швидко зникає байдужість частини українців до рідної мови.   Після ганебного вигнання проросійського президента Януковича і перемоги Революції гідності почалась нова українізація. Зараз, 2022 року, Росія вкотре намагається відібрати нашу волю, землі та історію. Золота Орда, Річ Посполита, Османська і Російська імперії, комуністична Росія та гітлерівська Німеччина намагалися загарбати та присвоїти собі Україну. Врешті-решт, вони опинились на «історичному звалищі».

«Де б тільки не билось українське серце, там є Україна»,— слова справжнього патріота, людини, яка вклала в державу всю свою любов— В‘ячеслава Чорновола. Через війнунас порозкидало по світу, але тепер ми згуртованіші, ніж коли-небудь. Наші предки мріяли побачити в очах кожного вогонь патріотизму, незламність та жагу боротися за право зватися українцем. Ми вистоїмо та переможемо, бо в наших жилах тече козацька кров.

 

Мар’яна ТОВСТОЛУГ, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 79

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *