Навіщо вивчати власну історію?

29.11.2022

Навіщо вивчати власну історію?

Хочу підтвердити цю думку на прикладі історії України

 

«Нема без кореня рослини, а нас, людей, – без Батьківщини»,- писав поет, педагог  і земський діяч Микола Чернявський. Я би доповнила: «А без історичного минулого немає народу!» Знати свої корені, своє минуле – бути господарем власної долі, впевнено дивитися у майбутнє.

Історія – національна пам’ять народу. Це не тільки сухі факти, дати, події, а це й мислення, праці, думки, що визначають хід історії. Якщо згадати княжу добу, то як сяяла вона своїми постатями, здобутками! Європейські та азіатські володарі прагнули поріднитися з українськими князями. Та навіть цей беззаперечний факт недруги України паплюжать, ставлячи під сумнів походження Київської Русі, автентичність її культури, етнічної самобутності, політичної могутності. Ні печеніги, ні половці, ні татаро-монголи не змогли знищити український народ. А свої ж феодали роздробили Україну, чим спричинили поневолення іноземними загарбниками. Та й в ці роки вона не втратила себе, бо українці – не звичайні люди, а з генетичним кодом славетних пращурів.

Серед чинників, які зумовили появу козацтва, можна виділити і соціальні, і економічні , і політичні, і національні, і стратегічні. Однак з політичної точки зору Запорізька Січ була фактично зародком майбутньої української держави, що значно вплинула на подальшу долю України. Ватажки Козаччини, зокрема П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, П. Дорошенко, І.Мазепа та інші боролися за інтереси всього українського народу, а демократичні традиції козацтва, висока культура XVI—XVIII ст. стали передумовою національного відродження українського народу. Однак відновлення не відбулося. Перед Хмельницьким постає необхідність зовнішньої військово-політичної допомоги, бо розуміє, що завоювати незалежність можна лише пройшовши попередній період протекторату когось із сусідів. Вибір зупинився на росії, бо вона була військово-політично слабша за Туреччину, що давало шанс у майбутньому Україні стати самостійною. Кілька століть неволі і останніх десятиліть «виполіскування» з українських мізків гідності, прищеплювання комплексу меншовартості призвело до втрати пошани до своєї української мови, культури, вироблення рабства і покори своїм гнобителям. Погоджуюсь з думкою, що путін боявся втратити Україну після Майдану і Революції гідності, знав, що виросло нове покоління, яке не має пам’яті про радянську владу. Тому зараз триває кривава і жорстока війна з країною-терористкою, що зазіхає на саме право нашого існування. Ми живемо у справді історичний час – повернення своєї автентичності.

Як пише Ярослав Грицак у своїй книзі «Подолати минуле: глобальна історія України», «історична правда рівно не визволить нас. Але стремління до неї допоможе краще зрозуміти, що робити в цьому світі і яке місце має зайняти Україна». Я би сказала, що Україна вже є державою, яку знають і визнають в усьому світі, бути патріотом якої велика честь. Потрібно тільки вчити власну історію, адже це зберігає національну пам’ять і гідність, застерігає від помилок, допомагає усвідомити і зрозуміти свою роль.

 

Поліна МАРТИНОВА, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 20

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *