«Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців», – переконував Олександр Довженко – відомий кінорежисер та письменник. Вважаю, що він мав рацію.
Історія береже накопичену століттями мудрість минулих поколінь. Зв’язок між поколіннями є запорукою розвитку країни. Вивчаючи історію далі й далі, стає помітним те, що деякі події вже відбувалися, тобто вони мають схоже підґрунтя та проблематику, адже людей завжди хвилюють одні й ті самі проблеми: землі, влада, відстоювання своїх національних та релігійних переконань. Історія, як мати – завжди підкаже, як правильно вчинити.
Не варто недооцінювати вплив минулого на наше теперішнє та майбутнє. Кажуть, що люди вчаться лише на своїх помилках, але ж ми не ідеальні й кожному з нас є куди рости. Вивчаючи історію, можна дізнатися про сильну та вольову історичну особистість, з якої можна брати приклад. Також, всі знають факт, що історія є циклічною, тому ми маємо можливість поглянути на минуле і вирішити проблему краще, спираючись на досвід предків. Можу впевнено сказати, що кульмінацією будь-якої розмови стає дискусія на історичну або політичну тему, а оскільки вони є взаємозв’язаними, вивчаючи історію, ти без проблем зможеш коректно приєднатися до бесіди.
Треба пам’ятати, що науковці аналізуючи певну події, звертають увагу на письмові та матеріальні свідчення, але інформація може бути не зовсім достовірною, тобто факти можуть бути частково інтерпретованими та зміненими (можливо ненавмисно), через вплив та упередження сучасного погляду на життя.У кожному факті треба впевнитися, прочитавши декілька перевірених джерел, і обов’язково аналізувати саме оригінал, який написаний під час або незадовго до завершення події.
Історія – це не тільки про загальну ерудицію, це про той самий початок, про еволюцію людини та її взаємодії з іншими індивідами, ця наука частково надихає на філософські думки та вказує на те, в якому напрямі нам рухатися далі.
«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани», – безсмертний вислів Максима Рильського.
Мирослава ЦВЄТКОВА, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”