Мовні проблеми ХХІ століття

26.01.2021

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того,що  мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося,то матимемо дуже невтішні перспективи», – наголошує Ліна Костенко. Ці слова змушують нас замислитися,справді?

Наша  українська мова така милозвучна, красива, неповторна й незнищенна. Ще з ХVІІ століття вона набувала розквіту за життя відомих нам письменників,зокрема, Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки. Хоча й минуло вже більше,ніж два століття, сучасні письменники: Ліна Костенко, Сергій Жадан, Юрій Андрухович та багато інших,пишуть цікаві й захоплюючі твори,які також  продовжують історію розквіту рідної мови. Однак, певні мовні явища не можна назвати позитивними. Йдеться про молодіжний сленг,суржик, засилля іншомовних слів та інвективну лексику.

Спілкування у Інтернеті витісняє прогулянки із друзями на вулиці. Помічаю,спілкуючись зі своїми однолітками, що майже половина всіх підлітків використовує молодіжний сленг. Я вважаю, що застосування молодіжного сленгу – це недоречний спосіб спілкування.

 

У повсякденні у мовленні дорослих та дітей часто можна чути суржик. Думка про те, що українською розмовляли суто селяни – історичний міф, заморили голодоморами. Письменників, вчителів – масово репресували.  Тому українську мову витіснили практично з усіх сфер життя. Її вивчення,на відміну від російської,не давало жодних кар’єрних перспектив. Не знаючи до ладу жодної мови,українці намагалися говорити російською,щоб виділитися. А на практиці виходив суржик – продукт колоніального панування. Взагалі, суржиком здавна в Україні називали мішанину зерна – жита, пшениці, ячменю, вівса, а  також борошно з такого зерна (тобто не першосортне зерно та низького сорту борошно). Сьогодні суржиком називаємо стиль мовлення без уваги до існуючих літературних норм, зі скороченнями, умовними новотворами, які виникають внаслідок злиття кількох мов.

Я вважаю,було б дуже добре,аби засоби масової інформації: телебачення, радіо, преса,Інтернет були взірцем наслідування для всіх,хто хоче говорити українською правильно. Але,на жаль,сьогодні ЗМІ не можуть похвалитися бездоганним володінням українською мовою.

Я,як і всі жителі мого села, розмовляю суржиком. Вживаю такі слова, як: «канєшно», «пересікаться», «балакать», «йти пішки», «карман», «харашо»  і багато інших. Але я намагаюся говорити українською. Гадаю, варто прислухатися до думки  О.Сербенської: «Суржик» в Україні є небезпечним,бо паразитує на мові,що творилася тисячоліттями, загрожує змінити мову!».

Суржикове мовлення знаходимо в творчості Івана Карпенко-Карого,Івана Котляревського,Григорія Квітки-Основ’яненка та багатьох інших українських письменників.

Так,результати дослідження, проведеного у 2012 році,показали,що кожен десятий українець спілкується саме суржиком.

Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток української мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого боку витісняються власні елементи,що замінюються на слова з подібним значенням. Це негативно впливає на стан національної мови і на збереження самобутності українського народу.

На сьогодні в Україні є чимало словників іншомовних слів. Однією з перших спроб укладення словника іншомовних слів можна вважати «Словар українських виразів,перейнятих з мов туркських», опублікований Остапом Макарушкою в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» 1895 року. Наступною спробою створення словника іншомовних слів був «Словарик» Василя Доманицького,виданий у Києві 1906 року. У 1908 році був виданий у Чернівцях «Словар чужих слів» Зенона Кузелі й Миколи Чайковського. Хронологічно наступним є «Словник чужих слів,що вживаються в українській мові»,складений З.Пиптенком. Останнє видання періоду 1895-1924 рр. (перед розгортанням так званої «українізації»), був «Словник  чужомовних слів,що увійшли в мову українську» видавництва «Час».

У ХХІ столітті засоби масової інформації підтримують традицію частого вживання запозичень, тому що саме  вони є центром соціально-політичної лексики. Але П.Селігей зазначає,що «немає підстав хвилюватися: запозичення не позбавляють нашу термінологію своєрідності,адже вони впорядковуються нормами української мови,швидко пристосовуються до її словотвірної та морфологічної  систем,  не порушуючи  їхньої  стабільності».

На основі наукових розвідок українських соціолінгвістів можна зробити висновок,що мовна проблема буде наявна завжди,але ми все ж таки повинні дотримуватися правил етики спілкування,щоб зберегти нашу солов’їну мову. І також ми повинні не забувати з ким,про що і де розмовляємо,до того ж це важлива частина спілкування.

Загалом,виділяють ряд причин мовних проблем:

  • двомовність;
  • неповага до слова;
  • духовна бідність;
  • відсутність взаємозв’язку серця й мови;
  • негативні емоції в результаті суспільних життєвих умов;
  • зневіра в людських цінностях;
  • зневажливе ставлення до святих понять.

Також на мовні проблеми впливає стрімкий розвиток науково-технічного прогресу та поширення комп’ютерної техніки.

Озвучу кілька порад тим, хто хоче уникнути словесного бур’яну. Перш за все  потрібно до тих неправильних слів підібрати якийсь доречний синонім. По-друге уникати компаній, у яких наявна інвективна лексика. По-третє вивчати правильність написання і звучання слів за новим правописом та вимовою.

«Усунути деформацію мови,очистити її від спотворень,повернути нашій мові справжню народну красу – це справа честі всіх нас, і старших, і молодших,це природний обов’язок кожного перед    незалежною,вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров’я народу, його розвиненість, культурність. Усе це також визначатиме образ і творчу спромогу України в сім’ї цивілізованих демократичних держав», – стверджував О.Гончар. Я цілком погоджуюся з думкою О.Гончара,бо мова – це найбільший скарб будь-якого народу. Тому кожен з нас повинен оберігати та захищати мову всіма силами,адже це обов’язок патріота України.

Отже,ми повинні оберігати,захищати й продовжувати історію розвитку нашої  мелодійної мови. І найголовніше, пам’ятати й ніколи не забувати,що без мови не буде й нації України.

Аліса ЧЕРНЕНКО, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 555

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *