Задумайтеся на секунду, чи не схожі ми на компʼютер, чи ми не запрограмована машина, яка виконує команди вищих сил? Над цим можна роздумувати вічність. У нас є багато спільного з механічною базою даних, але й не менше відмінностей. Люди можуть вважати, що ними ніхто не може заволодіти, що ми – це найрозумніше створіння, яке існує. Та це не так. Ми не походимо з цієї планети, як усі інші живі істоти. Ви коли-небудь помічали як тварини або рослини між собою розгортали велику криваву війну, як завдають болю одне одному? Ні. І ніколи не побачите. То чому люди, які (як усі вважають є найбільш розумними створіннями, роблять погане своїм співмешканцям на цьому світі та засуджують інших? На це питання, напевне, ніхто не зможе дати відповіді.
А також люди вважають, що вони не схожі на компʼютери, оскільки в них є почуття, а в компʼютерів – ні. Але почуття – це просто черговий образ на моніторі в людській голові про те, що станеться завтра або наступного року і що могло би статися замість того, що вже відбулося, і якщо це радісний образ, то вони всміхаються, а якщо сумний, то плачуть. Дивина. Розпізнати емоції людини, яка вона відчуває в конкретний момент, дуже складно.
Памʼять. Вона існує, як в людини, так і в компʼютера. Памʼять є найважливішою складовою нашого життя. Вона нагадує різні моменти, про які не слід забувати. Нам потрібно памʼятати про минуле, його добрі та не дуже моменти. Мозок нагадує різні помилки наших минулих дій та їхні наслідки. Проте памʼять у робота не менш хороша. Його просто запрограмували люди, щоб він набагато швидше виконував свою роботу.
Отож людина та компʼютер — дуже подібні між собою. Але ми все ж повинні відрізнятися від цих бездушних машин, які не відчувають ні краплі почуттів. Тому давайте на кілька годин відкладемо усі свої гаджети та будемо насолоджуватись кожною секундою власного життя.
Варвара ЛЯЩУК, випускниця Школи універсального журналіста