Історія Великодня, або як святкували початок весни

22.06.2022

Історія Великодня, або як святкували початок весни

Зараз Великдень, як більшість державних свят, частина українців  сприймає як черговий  вихідний, коли можна зустрітися з друзями і родиною, посмажити м’ясо і весело провести час. Та ця подія має неймовірно багату на традицію і обряди історію.

Великдень – одне з найголовніших християнських свят, що має статус великого торжества. Щоб зрозуміти , наскільки воно було важливим для наших предків, потрібно подивитись на історію з самого початку.

Сьогодні для нас  Великдень – це християнське свято, а подія, яка була в основі – воскресіння Ісуса Христа. І так вже є досить довго, та у Старому Заповіті в цей час святкували Песах, на честь виходу ізраїльського народу з єгипетської неволі. Таким чином, можна помітити паралель із сучасною ідеєю Великодня – переходу з темної, залежної сторони у світ, що стає кращим.

Ще раніше в Україні не було поняття відродження і воскресіння Христа, бо до хрещення Русі слов’яни поклонялися язичницьким богам. І оскільки навесні день стає більшим, а сонце гріє тепліше, природа оновлюється після зими, то на обрядовість нашого народу це неабияк вплинуло. Тому існує багато традицій, пов’язаних із культом світла й сонця, які допомагали пробуджувати сили весни, щоб та прийшла на зміну зимі швидше. Особливо у перші дні весни люди слідкували за появою вістунів весни – байбака, щуки, гоголя, журавлів тощо. Їх радісно вітали і вірили, що ці тварини закликають теплу погоду. Ще два прояви розбудження і поховання природи і весняної енергії: Кривавий танець – як танок, що символізує початок весни, розмову з богами і прохання скоріш дати придатні умови для ведення сільськогосподарських справ, бо це був єдиний шлях забезпечити подальше життя собі і худобі, заготовити їжу на майбутнє; похорони Коструба, його спалювали в кінці весни, тобто прощалися з нею і радісно зустрічали нову пору року. Таким чином, ми знову бачимо ідею відродження, появи чогось нового з старого, вже померлого.

Та важливо сказати, що культ природи – явище досить пізнього часу. Перед цим люди сприймали світ як великий спільний рід, а не за категорією пори року. Деякі символи і те, що вкладали в їх сенс, перейшли в наш час. Наприклад, сучасне посвячення гілочок верби бере початок дуже давно, коли з’явилось розуміння, що це дерево символізує рід і в змовленнях має сімсот коренів або сімсот квіток. Тобто, образ верби – предвічне всесвітнє дерево і є житлом для багатьох непереможних істот. Зрештою, наші предки у шутки верби вкладали значення стійкості і пам’яті про минулі покоління.  Для кожної людини одна з найголовніших цілей в житті – продовжити свій рід і зберегти слід про себе після смерті. Саме тому для нас це залишається актуальним і зараз.

Таким чином, якою б не була тема цього свята і як б по-різному воно не називалось, основні ідеї і сенс, який вкладали різні люди різних народів в різні часи і епохи, залишається незмінним.

У  такі складні часи як зараз варто знати свою історію і звичаї нашого народу, щоб не вестись на брехню і не втратити своєї ідентичності. Тому вчіть історію. Слава Україні!

 

Ксенія ТКАЧЕНКО, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 7

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *