Особистість… Дуже відоме нам всім слово, чи не так? У школі вчителі кажуть, що ми обов’язково повинні правильно сформувати свою особистість, а частина їхньої роботи полягає в тому, щоб допомогти нам це зробити. Дорослі, що нас оточують, кажуть: ”Ти повинен знайти себе, в цьому ж і полягає сенс життя!”. Родичі та батьки говорять: “Будь собою, ми в будь-якому разі тебе підтримаємо”. Друзі кажуть, що ми подобаємось їм будь-якими, вони завжди будуть поруч. Так-так, усі підтримують, все дуже класно. Та чи насправді все так? Для прикладу, я хочу розповісти свою історію.
Спочатку всі б’ються лобом об поріг, доводячи та обіцяючи, що вони завжди мені допоможуть, підкажуть, порадять, підтримають. Загалом, що б не було, вони однозначно будуть на моєму боці. Але… Знали б ви, як то круто спостерігати, коли вони не стримують своїх обіцянок. Варто лише почати більше цінувати себе, свої почуття та свій час, просити в людей поваги до себе, толерантності та ввічливості, як починається… Вчителі жаліються, що я стала неконтрольованою. Дорослі з мого оточення почали обурюватись та причитати, що я стала гіршою, ніж була. Родичі кажуть: “Ти нас дуже засмучуєш, розчаровуєш та ображаєш”, “Ти дуже змінилась, я тебе не впізнаю” та “Ти що, так же не можна!”. Мама говорить: “Я тебе народжувала, ти повинна мене слухатись!” та “Ти стала егоїсткою”. А друзі просто пішли. Оточення почало відвертатись, знижувати вірогідність спілкування. В мене залишився лиш друг. Один. Він єдиний розумів, підтримував та завжди був поряд, як і обіцяв.
Ось і вийшло так, що найбільш впливові чинники для формування особистості, коли ми формуємо її, повертаються до нас спиною. Взагалі, я вважаю, що на формування особистості впливає все: родина, друзі, знайомі, вчителі, оточення, соціальне становище, література, яку ми читаємо, фільми, хобі тощо. Особистість зазвичай формується самостійно, нам варто лише встигнути простежити за цим та змінити щось, якщо нас це не влаштовує. Якщо особистість людини вже сформувалась, але з часом їй почав не подобатись результат, усе можна змінити. Як на мене, зазвичай в такому випадку люди звертаються за допомогою до психолога, адже самостійно впоратись не можуть, бо заважає та сама “неправильно” сформована особистість.
Досить з вас буди “зручними”. Вмійте відстоювати свої права та точку зору. Формуйтесь, вдосконалюйте себе, займайтесь саморозвитком, вмійте зручно для вас розставити особисті кордони та не зважайте на людей, по яким зрозуміло, що їх все одно завжди буде щось не влаштовувати.
Ну й на останок. Дуже важливо, щоб ви не були самотні. Щоб в вашому житті була людина, яка підтримає вас. Для якої ви не будете егоїстичним через те, що хочете хоча б краплину поваги до себе. Яку ви не розчаровуєте, бо вона може вас зрозуміти. Яка буде поряд, зможе вислухати, а потім підбадьорити. Людина, яка не дивлячись ні на що, нікуди не піде з вашого життя.
P.S. Якщо ти це читаєш, то я просто хочу подякувати тобі. Ти дуже важливий для мене. Я так вдячна тобі за те, що ти все ще зі мною поруч. Вислуховуєш, підтримуєш, розумієш та завжди можеш підняти мені настрій. Дякую, що ти в мене є. Ти найкращий.
Євгенія КОРОЛЮК, випускниця Школи універсального журналіста