Одинадцята година вечора. На небосхилі вже сяють срібними вогниками міріади зір, а нічна темрява розвіялась рятівним спокоєм у повітрі. Та в кімнаті досі горить світло. На столі лежать стоси підручників та зошитів. Поруч – недописаний реферат, який потрібно захистити вже завтра. На очах у світлі лампи виблискують сльози втоми та розпачу. У голові ніби епіцентр урагану: думки переплелися у клуби диму і ніяк не хочуть вишикуватись у якісь раціональні ідеї. Хочеться відволіктися, полетіти десь далеко звідси, туди, де немає цілої гори домашніх завдань, де немає хвилювань. Пальці механічними порухами стукають по клавішах, а на екрані з’являється пошуковий запит. І вже наступної миті герой улюбленого мультфільму дитинства співає пісню про те, що будь-яке зло можливо перемогти.
Разом із яскравими кадрами стрічки настає бажане полегшання. Стає спокійно. Серед думок, що нарешті впорядкувалися, раптом виділяється саме та, якої не вистачало кілька десятків хвилин тому, щоб дописати реферат. Персонаж мультфільму нарешті переміг антагоніста, а усі потрібні речення переплелися на папері у змістовну доповідь. Тепла ковдра зігріває своїми обіймами. Знову згадується переглянутий мультфільм, і серце огортає туга за тим часом, коли чимдуж біжиш додому після уроків, щоб встигнути до початку «Чіпа і Дейла». Або ввечері вмикаєш «Чародійок» на DVD-програвачі. Дитячу свідомість приголомшують пригоди «Тореадорів з Васюківки» і подорожі «Аліси в Країні Чудес». Печаль від спогадів не завдає болю, а навпаки приносить спокій та умиротворення. Це почуття називають ностальгією.
Наприкінці далекого XVII століття швейцарські лікарі назвали ностальгією стан туги за домом у солдатів. У наш час це поняття налічує чимало відтінків значення. Ностальгія – це не тільки сум за рідним краєм чи минулим, це туга за відчуттями, які людина пережила колись, це прагнення створити навколо себе знайомі умови життя. Ностальгія допомагає відволіктися від труднощів, які трапилися у теперішньому, і повернутися у ті моменти минулого, коли у душі панували потрібні на даний момент емоції, знову запалити їх у свідомості.
У сучасному медіапросторі та культурі загалом ностальгія стала у певному сенсі трендом. Молоді виконавці переспівують хіти свого дитинства, у кінематографі з’являється величезна кількість ремейків популярних раніше стрічок. Багато блогерів у соціальних мережах публікують пости або відео з гучними назвами «Поверніть мій 2010-ий» або «Золотий час 2007-го» чи щось на кшталт цього, де розповідають про добірки фільмів, мультиків, серіалів, пісень, ігор чи хобі дитячих або ж юнацьких років. Чому ж люди, зокрема і молодь, схильні до відчуття ностальгії? Адже, здавалося б, минуле потрібно залишити позаду, щоб крокувати далі дорогою майбуття, а ностальгія – це якір спогадів.
Ностальгія, як згадувалося раніше, повертає відчуття, які супроводжували певні епізоди життя, тобто створює комфортну або знайому атмосферу. Саме через те, що ностальгія допомагає на якусь мить опинитися серед емоційних моментів дитинства або юності, які закарбувалися в мелодії пісні, кадрах фільму, запаху старих парфумів або певному почутті, сучасне покоління і намагається повернути ці спомини. Хай навіть та музична композиція або ж мультфільм зараз вже не викликають захоплення, та під час їх прослуховування або перегляду ностальгія відгукнеться приємним щемом у серці. І слова тієї пісні або кадри кінострічки можуть бути пов’язаними навіть не з вражаючим моментом минулого, а просто з тією порою, коли хвилювання та труднощі були ледь помітною краплинкою темряви на яскравому полотні позитивних емоцій. Ностальгія, повертаючи відчуття минулого, допомагає боротися зі страхами у теперішньому. Тому інколи перегляд давно забутого мультфільму, тексти пісень дитячого часу, які несподівано виринають у пам’яті, слова персонажа книги, прочитаної кілька років тому, знайомий запах або просто випадково почута фраза можуть стати таким потрібним поверненням у минуле, ковтком знайомих відчуттів. Адже ностальгія – це також впевненість у тому, що незабутні моменти, наче синьоокі волошки, завжди розцвітатимуть у душі, хай які темні плями не заповнюють свідомість. Та варто завжди бути обачними, щоб не заблукати серед сріблястої імли ностальгії і не потрапити в обійми меланхолії.
Ностальгія – це це сучасна тенденція, невід’ємна частина життя кожної людини, яка може повернути втрачений стимул рухатися далі.
Анастасія ЛУКАШЕНКО, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”