Я вважаю, що людина може бути вільною. Але, існують певні обставини, які можуть відібрати її свободу.
Для підтвердження власної думки наведу кілька аргументів.
По-перше, кожен є вільним від народження, бо свобода – невід’ємна частина людського життя. І навіть, ставши залежним від когось, вона все одно існує, тільки в серці.
Згадалася драма-феєрія Лесі Українки “Лісова пісня”. Головна героїня твору – Мавка – навіть не могла уявити відсутності волі у житті, це для неї було якоюсь нісенітницею. Але з часом, покохавши людського хлопця Лукаша, вона, здавалося, ніби відмовилась від волі, почала пристосовуватися до життя серед людей. Та насправді дівчина завжди була незалежною від інших, бо свобода жила в її серці – там, звідки вона ніколи не зникне.
По-друге, деякі події можуть відібрати свободу в житті і діяльності людини. Саме через ми можемо не мати можливості реалізувати себе.
Поділюся прикладом із суспільного життя. Т. Шевченко, як ніхто, знав ціну волі, бо з дитинства був кріпаком. Саме тому він завжди до неї прагнув сам і хотів бачити вільним свій народ. Спочатку відсутність свободи, а згодом – заслання, постійний таємний нагляд поліції та обмеження з боку влади не давали реалізуватися повною мірою його талантам, обмежували їх. Але навіть те, що він встиг зробити за своє коротке 47-річне життя, гідне подиву і поваги.
Отже, людина є вільною, бо свобода – це, те що вона має від народження, невід’ємна частина її життя. Але через суспільство, яке відбирає в людей волю, вони не можуть показувати світу свій талант повноцінно.
Єлизавета СИТАР, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”