Що є наше життя на тлі вічности? Бігме, то є мить. Зазвичай – мить незначна. Але стаються у Всесвіті миті вибухові, такі, що спричиняють зміни в цілому устроєві життя. Це миті смерти геніяльних особистостей. Чому саме смерти? Бо для того, аби прорости, добре зерно мусить впасти в землю. Бо відхід геніїв у вічність насправді обертається в безсмертя. Передусім ідей, що зоставив творець.
Життя тлінне, тіло має надзвичайно короткий строк призначення, проте такий соковитий, сонячний, бажаний. І немає нічого страшного в самій смерті. Пощо боятися її? Душу неможливо впакувати в мізерність матеріяльного світу. Страшно вмерти, згубивши душу. Бо це означатиме повний крах існування і зведення нанівець Творіння Божого. А що значить згубити душу? Зрадити, поважний читачу. Зрада, відступництво, двоєдушність – найтяжчий і наймерзенніший злочин у духовнїй сфері. Бо смерть приходить тоді, коли людині настав час розчинитися в потоці пилу або в потоці води. Чого саме пилу або води? Бо пил є частиною сухого загалу, уже змертвілим сегментом минулого життя. А вода – символ невпинної сили живлення, вона – символ чистоти. Якщо людина ступає у безсмертя, то очищується від усього надбаного пильного бруду у воді, віддавши попередньо світові служіння правді й силі.
Наші воїни гинуть у боях. Наші люди вмирають через окупантські ракети москалів. Висловлюю співчуття кожній родині та кожній матері, що втратила свою дитину. Найважче залишитись живим, але втратити всіх. Головне тоді – не втратити себе. Головне – розуміти, що їхня смерть не була марною. Що Збройні Сили України насправді повстали з героїзму Української Повстанської Армії. Упівці тоді були впевнені в поразці, але жоден воїн не склав зброї, жоден не перейшов на бік чужого війська, жоден не здався. Бо воїни самі були тою живильною силою, що змивала весь пил. Тому вони відродились тепер. У Збройних Силах України, які наразі мають абсолютну і безумовну впевненість у Перемозі. Але, панове, в перемозі світоглядній. Це є основною засадою, без втілення в життя якої не станеться визволення. Адже “духові категорії рятують, матеріяльні – вбивають”. Тому смерть є поняттям відносним, коли людина ідеєю сягає небес. Коли людина є вільною внутрішньо.
“Перемога призначена лише для людей сильної віри і волі”, – казав геніяльний Іван Пулюй. Тож наближаймо день Перемоги поборюванням внутрішніх кайдан. І читаймо Пророка Шевченка. Ми так мало знаємо, а в ньому наша сила і наша тріюмфальна побіда!
Юлія МАНЯКІНА, випускниця Школи універсального журналіста