Бувало у Вас коли-небудь відчуття, що все неначе проти Вас? Усі справи не встигаються, нові обов’язки з’являються, ще й сидите за роботою до пізньої ночі та з сім’єю не встигаєте поспілкуватися. Жахливий вир подій, з якого важко вийти. Але чому так стається? Що зробити, щоб знову відчути полегшення?
На жаль, ми самі винні у своїх обставинах. Ніщо не стається з нами без нашої участі (не говорячи про глобальні проблеми людства), тому все залежить від нас. Не доробили 5 хвилин, щоб закінчити звіт, адже друг покликав на каву, а потім, прийшовши додому, почали дивитися телевізор, а не спілкуватися з родиною чи завершувати той же звіт. Усі незавершені справи, неначе снігова куля, котяться, збираючи все більше проблем. Дуже рідко, коли людина й справді є жертвою обставин, тому не варто лестити собі, що Ви не винні. До речі, безвихідь — це не завжди борги у справах. Це може бути скрутне матеріальне становище, душевний неспокій, незадоволеність життям або сімейні проблеми. Але всі вони вимагають рішучих дій, роздумів, тому план дій знадобиться будь-де.
Важливо, щоб якщо у Вас з’явилася «поміточка» про необхідну роботу або вирішення якоїсь ситуації, а у Вас є зараз вільний час, не лінуйтесь, а робіть. Якщо весь час бути таким «боржником», то можна до цього звикнути, а це вже згубно. Для людини нормально прагнути бути вільною та щасливою, а бажання бути під впливом обставин, зробить з неї пасивну особистість, яка все пускає на самоплин. Нічого хорошого у небажанні змінювати складне становище немає. Такі люди не бажають кращого життя, зручніших обставин або особистої свободи, після чого починається занепад духу, в остаточному результаті якого духовна смерть людини. Справді, важкі обставини змінюють людей не на краще. Такі люди, егоїстичні, озлоблені, заздрісні, адже вони нічого не встигають, хоча дуже хочуть. Або навпаки, вони песимістичні, ненавидять себе, бо бачать себе абсолютно немічними і кволими.
Як же позбутися цих проблем? По-перше, треба взяти себе в руки і розібрати усе «по поличках» (можна записати все необхідне до виконання у блокноті). Тоді буде легше зорієнтуватися, що треба на завтра, а що може й почекати. Потім зробити пріоритетні справи, до речі, не всі одразу. Знаєте, як заєць брикається у різні боки у руці того, хто його спіймав? Дуже часто, йому таки й не вдається втекти. Ми і є тими самими зайцями, коли переходимо від незавершеної справи до нової, у результаті не встигаючи жодної. Можна дотримуватися і певного плану, наприклад, складеного за терміном здачі (спочатку зробити роботу, час якої скоро вийде), за перевагою (почати з пріоритетних справ), або за обсягом чи складністю (спочатку неприємне і громіздке). Можна зробити власний «горизонт» часу, тобто пообіцяти собі вирішити все до наступної п’ятниці (але не відтягувати, думаючи, що «зроблю в четвер»).
Коли справи завершаться, ми будемо радіти не тому, що ми все виконали, а тому, що ми вільні. Зароблене завжди приємніше, ніж отримане. Те чудове відчуття, до речі, щастя. Так, воно і справді може ховатися в доволі звичних речах. Воно буде маленьке, можливо з часом піде, але відчувши його, ми вже не забажаємо ще раз пускати все на безрік.
Опинившись у скрутному становищі треба вірити у себе. Любов та самоповага ніколи не повинні нас покидати, адже люди змінюються, а ми у себе одні. Ніхто нас не знає нас так добре, не знає усіх наших бажань та переживань, окрім нас. Допомагати теж доводиться собі самим, бо ті, хто може нас вислухати, не завжди поряд. Зміст написаного був не в інструкції того, як вирішити проблеми, а у тому що не треба мучити самих себе обставинами, які ми ж і створюємо. Варто шукати вихід із будь-якої ситуації. Кожен раз коли Вам буде важко, згадайте, що після темної ночі починається світанок. Тому творіть собі світанки самі.
Іванна ДОЛОМАНОВА, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”