Чи замислювалися ви колись над роллю наших відчуттів у житті? Чи приділяли їм належну увагу? Можливо думали, чому ви переживаєте саме ці відчуття? Напевно, інколи треба, адже в першу чергу ви це робите для себе, щоб зрозуміти самого себе, своє тіло, думки, які можливо вас не полишають. Це важливо!
Напевно, у більшості в житті бувають такі моменти, коли вас поглинають дивні й водночас приємні відчуття спогадів. Щось таке неоднозначне. На душі стає добре й тепло. І окутують думки незабутніх, неймовірних періодів життя, немов це не було насправді, а в якійсь іншій реальності. Якась казковість або можливо була присутня краплинка магії. Коли згадуються такі моменти безтурботного життя, буває, кажуть: ” як бальзам на душі”. Тобто щось приємне, що змушує посміхатися, радіти. Переважно ці спогади виринають з нашої голови за схожих обставин. Коли людина морально, психологічно, фізично відпочиває, отримує задоволення за подібних умов. Або може навіть бути при перегляді відео чи фото, але не тих, що зроблені для соціальних мереж: естетичних, відредагованих, а навпаки неідеальних, живих, зі щирими емоціями. В таку мить накриває почуттям ностальгії, хочеться повернутися туди і пережити ці емоції знову. Настільки вони були душевними та запали в сердечко і залишили там відбиток на все життя. Той час пройшов, а слід залишився.
Відчуття, почуття, емоції та переживання- невід’ємна частина кожної людини. Завдяки їм ми маємо нерозривний зв’язок з минулим. Інколи можна почути: “що минуло, те забулося”, але хіба це так? Ми постійно пам’ятаємо, що супроводжувало нас протягом попередніх років. Всі наші успіхи, добрі вчинки, та водночас не забуваємо про негаразди або неприємні ситуації, недобрі вчинки. Адже є такі, хто інколи пригадує певну ситуацію і думає, що можна було вчинити тоді по-іншому, або навпаки пишається собою чи, можливо, картає. І ми не з власної волі це знову згадуємо, наш мозок реагує на певні тригери і відновлює забуту інформацію.
Цікавими є також відчуття людини в очікуванні якогось періоду, який несе у собі зміни: можливо, у світогляді людини, можливо, у сприйнятті життя чи себе, можливо, зміни у поведінці чи звичках або бажання чогось нового. Я цим хочу сказати, що, для прикладу, коли приходить осіння пора, особливо середина жовтня і листопад, коли прохолодно, трохи сиро, йдуть дощі, я люблю зробити какао зі смаколиками, загорнутися в тепле покривало та увімкнути фільм. Для мене це час морального відпочинку, у такі моменти я хочу зробити саме так і не інакше. Мною керують почуття, які дають зрозуміти, що погода не така вже й погана і, напевно, саме завдяки їй ти можеш відпочити. Можливо, це якесь моральне виснаження, адже підходить кінець року, а можливо так запрограмоване наше життя. Не знаю як пояснити такі переживання, але вони приємні мені.
Або також- літній вечір, сидиш в компанії десь на зупинці і половину з людей навіть не знаєш, але так добре, що не хочеться нікуди йти. Таке відчуття, що ви знаєте одне одного багато років, а не лише декілька хвилин. І ви говорите про будь-що чи навпаки мовчите мертвою тишею, а погляди говорять все за вас. А потім повертаєтесь додому і розумієте як було добре, які емоції, що важко пояснити ви відчували.
Такі різні моменти залишаються з нами на все життя. І саме ті переживання, що ви мали в ту мить, не дають їх забути. Вони, мов нитки, що в’яжуть наш шлях і не пропускають жодної петельки. Ось так і будується наше життя, саме на емоціях, почуттях, відчуттях і переживаннях. Нерозривно поєднуючи кожен важливий для нас період перебування на цьому світі.
Карина МЕЧКАЛО, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”