Журналістика – не лише можливість висвітлення якихось подій та допомоги людям, але й чудова нагода для самовираження.
Журналістика – це не тільки репортерство: піти, побачити й розповісти про те, що відбувається, це свого роду спосіб життя.
Можна порівняти журналістику з художньою літературою. Вона не оповідає фактів, але авторитетно говорить про те, що діється в людині та серед людей. І в такий спосіб змушує читачів і слухачів думати. Література – формування мислення, формування людини.
Журналістика, на мою думку, не має бути суто інформуванням. Журналіст повинен подавати матеріал так, щоб допомагати людині розвиватися, спонукати її задуматися і над собою, і над усім, що відбувається навколо.
Вважаю, що бути журналістом – це надзвичайно відповідальна справа, яка вимагає певного способу життя і певного способу мислення, а також жертовності заради громади. Коли журналіст гідно виконує своє завдання, народ має можливість розвиватися і приймати власні рішення відповідально й правильно. Але й слухачі, читачі та глядачі також повинні усвідомлювати свою відповідальність за сприйняття. Усе, що прочитали, послухали чи побачили, повинні оцінювати, наскільки правдиво засіб масової інформації виконує своє завдання.
Журналісту повинно бути цікаво все, адже сучасний журналіст має бути універсалом з точки зору ерудиції, розвивати і проявляти гнучкість у сприйнятті нових, навіть несподіваних знань.
Одне з протиріч професії журналіста – те, що він з одного боку повинен захопитись темою, а з іншого – залишитись об’єктивним, працюючи з нею.
Отже, мова йде не лише про обов’язок журналіста інформувати, а й про бажання розповісти. В основі хорошої журналістики – захопленість нею самою.
Анастасія БУГАЙОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Херсон