З мікроісторій рідного міста

17.12.2018

З мікроісторій рідного міста

Переглядаю милі й дорогі серцю світлини світанкових днів мого міста… Кожна з них і зараз ніби жива: виразно дихає, грає сяйвом наполоханих спогадів, обдуває гарячим вітром емоцій, промовляє мовою любові. Магнетично торкаюсь їх, занурюючись у наше минуле. Сьогодні мої думки занадто бентежно-хвилюючі й уривчасті, щоб викласти їх на папері. Та все ж я спробую.

Школа універсального журналіста запрошує на навчання учнів 9-11 класів з усієї України

7 травня 1662 р. – привілей заснування Станіславова

Спекотний, ясний день перечепився і впав на натомлені сонцем дерева й траву. Добродійна прикарпатська земля, запнута в многобарвну хустку, спрагло дихає. Але вона має вдосталь сили, щоб плекати й вирощувати, бо знає, що вночі нею прогулювалась Надія, залишаючи дедалі виразніші сліди.

З ласки Божої Андрій з роду Потоцьких на своїй спадковій землі задумав місто Станіславів, зміцнене валами, оточене мурами і закрите міцними брамами.

Брудну тканину ілюзій містян розірвано, і вже будується костел, ратуша, лазня, воскобійні, броварні, солодовні, винниці, фільварки, млини…

Знаменний, налитий снагою віри, великий травневий день іде у вічність …

14 серпня 1663 р. – підтвердження привілею Маґдебурзького права

Навшпиньки прийшов до мого міста шляхетний серпневий день. Він грає сяйвом благовісного сонця, пестливим вітерцем змітає з неба замислені хмарки, перегукується з блукаючою і дзвінкою грозою, несміливо шепоче громадянам мого міста про зростання цвітучого куща Свободи, Честі та Справедливості.

З Божою милістю король Польщі та Швеції Йоан Казимир на ревне прохання Андрія Потоцького надає громадянам нашого міста маґдебурзьке право.

І ось уже серпневий день сміливої, святої та вільної надії крокує в майбуття.

6 липня 1870 р. – закладання ратуші

Із мокрих, насуплених обіймів ночі виривається і біжить босоніж засмаглий липневий день. Його щедре серце так і палахкотить соковитим різнотрав’ям, пахне медом, липою. Він благословляється молитвою, ступає на поріг мого давнього міста, окрилено сповіщаючи про пам’ятний час.

Віряни римського, греко-католицького, вірменського, іудейського обрядів зібралися для закладання та освячення наріжного каменя під будову Станіславівської ратуші. Стривожені душі містян виповнює урочисто – піднесений настрій…

А славний день уже тане у многошумній та різноголосій далечині минулих епох.

17 листопада 1918 р. – встановлення влади Української Національної Ради в Станіславові

Крізь щільне кільце дощових хмар, що взяли в облогу потемніле піднебесся з його розлогим гіллястим покривом, переможною ходою пробивається благословенний день всенародного щастя.

Справжня українська школа, українська мова, український дух і своя Українська Держава!

Благословен цей заповітний день, задивлений у новочасся! Цей дотик до мікроісторій мого міста ще більше оголив мої пульсуючі думки. Зворушливою, нескінченною мелодією в моєму серці продовжують звучати миті тихого, несполоханого щастя прадавнього Станіславова.

Вадим МЕЛЬНИЧУК,

випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Івано-Франківськ

, , , , переглядів: 57

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *