Все може бути інакше

14.01.2019

Все може бути інакше

Голова болить. Де я? Поле… Чого мене сюди занесло? Холодно,..здається зима,..кучугури снігу,..недавно було літо,..чи давно?.. Це весна?..Осінь?..Яка різниця. Ранок?..Вечір? Не дуже важливо. Вночі треба прийти додому, та і там вже не особливо чекають. 
Не пам’ятаю, що було. Взагалі. Немов акуратно вирізав хтось кадр у плівці. Залишилась темна діра. Вперше така велика. Що було? Як?

Мабуть, світило сонце. Чи було воно жовтим і радісним, немов у наївних дитячих малюнках, чи білим і холодним, як обличчя Снігової Королеви? Не знаю.
Мабуть, зеленіла трава… чи іскрився сніг… Не знаю.
Мабуть, хтось плакав,.. хтось радів,.. хтось працював,.. хтось здійснював мрії,.. хтось творив, писав, малював,.. хтось був щасливим,.. хтось покинутим,.. а я…
А я?!
Чи ви забули мене, люди? Чи це ти, життя, це ти мене забуло? Вищі сили, все живе й неживе, чому ви всі мене забули?..
Не ви… Я забула вас… не вас – себе забула…

Встала. У перекинутій через плече старій сумці дзвеніли порожні пляшки… Ніч. Страшно йти у темряві полем. Самій. Далеко. 
Але ще чогось варто боятися – затупленого, але неймовірно гострого ножа, що вирізає життя. Ці рани ніколи не загоюються, а чорні діри пам’яті засмоктують у пустоту.
Він просто зник. День. Мій день.

Мабуть, все могло бути інакше. Не знаю…

Ольга ОГОРЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Тернопільська область

переглядів: 150

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *