Що таке справедливість?

14.01.2019

Що таке справедливість?

Що таке справедливість? Чуємо це слово, вживаємо де треба і  де не дуже, але чомусь забуваємо, що за кожним набором букв та складів ховається сенс. Як у знайоме усім “двері” вміщається усе, від блискучих дверей сейфу і до старих, з облупленою фарбою, дверей, що ведуть у погріб, так і у “справедливості” є повне моральне право на індивідуальне трактування. Та не кожен готовий це визнати.
Скільки людей спіткнулись на цьому слові! Скільки воно вміщає розбитих мрій! А у даному випадку може перекреслити безліч виправдань, якими люди стишують голос совісті. Для когось справедливість – теоретичний ідеал у стилі: рівність, братерство, мир і дружба між народами. Похвально. Але хто тоді скаже, що от я, особисто я зробив для того, щоб втілити в життя ці всі її пункти? Не хтось абстрактний, не Вася з останньої парти, саме я. От, бач, не склалося. Що ж таке? А, може, вартувало полишити глобальні плани, просто підняти лінь з дивану і помити посуд?
Для більшості з нас “справедливо”, коли ми: а) перші, б)найкращі (з необмеженою кількістю префіксів “най”), в) ситі, г) одягнені, ну і ще там бажано відомі, красиві, талановиті, модні, приємні, а на столі – гора еклерів. Ну це вже хоча б чесно. А от воно чогось не так, або “так”, але не так. От зациклюються на еклерах – і пішло-поїхало: спочатку скупить еклери на усі заощадження, потім почне позичати гроші на еклери, припинить їсти еклери, щоб мати їх більше, почне шукати еклери у смітнику, збирати недоїдені еклери, віднімати еклери у залишених без нагляду дітей, пограбує кондитерську, ще раз, і ще раз, позбудеться свідків, щоб і далі жити на волі та збирати еклери. От і залишається від людини порожня вигоріла оболонка, яка без сил сидить у кімнаті, оточена протухлими еклерами, немов у коморах Гобсека. Неможливо знати, що насправді ховатиметься за блискучою обгорткою найбезневиннішого бажаннячка, як і неможливо мати усе те, що хочеш, чи усе “те, що всі” – тут вже або скорочувати запити, або все життя ганятись за нездійсненним. Гонитва ця безглузда, а покалічивши, викрививши власне життя, можна зламати його і комусь. Адже ніхто не гарантує, наскільки далеко може зайти людина у своїх прагненнях. Це тільки здається, що для морального падіння потрібний момент. Ні, морально падаємо, коли переступаємо, байдуже, через примхливу царівну, чи через безпритульне кошеня. Кожна дія, кожен жест на шкоду іншим, розширює прірву вседозволеності і занепаду. Кінцем буде знеславлення, обговорення, осуд. Може, хтось і пожаліє, але жалість ця буде відсторонена, пасивно-зажурена. І слава прийде, тільки не така, як думалося. Не варто переступати через безліч життів, коли можна один переступити через себе.
Справедливість – відносне поняття, людяність – справа кожного, а злочин врешті-решт притягне покарання, не те, від якого все життя втікаєш, а те, якого варто було боятись…

Ольга ОГОРЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Тернопільська область

переглядів: 104

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *