Що б я змінила у своєму місті

11.04.2019

Що б я змінила у своєму місті

Ми не вибираємо батьків, не вибираємо місто, де ми народились, не вибираємо країну та національність. Ми отримуємо це в спадок і усе життя проносимо повагу та любов до цих речей. Це подарунок від Бога. Міцно тримай та не дозволяй іншим чіпати.

«Місто довжиною в життя» – так написано на біг-борді навпроти мого будинку, «… входить до десятки найдепресивніших міст» – за версією інтернет видань. Багато сумнівних та не дуже приємних компліментів моєму місту – Кривий Ріг. Так, я тут живу і навчаюсь. Звісно, для мене Кривий Ріг – це як рідна ковдра, я відчуваю себе почесною мешканкою індустріального центра України. Але я дорослішаю і на багато проблем міста в мене відкриваються очі.

Хочу щоб кожен мешканець міста казав: « Моє місто – найкраще» і був правий. Але для цього потрібні неабияка праця не однієї людини, а всіх небайдужих. І я почну з себе і з своїх думок про прекрасне майбутнє улюбленого міста.

Я навчаюсь у дев’ятому класі, полюбляю спорт, навчання. По життю я активістка, прагну більшого і кращого. І вже не одноразово запитувала сама в себе «Яке воно, ідеальне місто?». І після багатьох міркувань чітко відповіла «Ідеальне місто – це чисте та спортивне». Тоді з’явилися актуальні пропозиції про вдосконалення рідного міста.

Перша моя ідея щільно зв’язана з спортом. У нашому місті є спортсмени, які мають немало досягнень у різних видах спорту. Але, на жаль, таких мало. Беручи приклад свого класу, як це не сумно, більшість учнів нічим не займається зараз. Дорослі приводять дітей до парку розваг, зі скляним поглядом фінансують дитячі потреби і з почуттям виконаної справи йдуть у своїх справах. А любов до спорту закладається ще з малку. Коли виникає час вирішувати, чим буде займатися дитина у позашкільний час – вибір хобі спадає на територіально ближчий заклад, тому що у батьків завжди немає часу моніторити де і що знаходиться. Тому, я пропоную зробити «круті» стенди з вихідною інформацією про усі позашкільні заклади, гурти та секції. Він буде містити в собі інформацію про: місце і умови відвідування, час, вік і тому подібне. Ставити ці стенди звісно треба у місцях великого скупчення людей, наприклад у дитячих розважальних комплексах, дитсадках та школах, супермаркетах та магазинах. Пропоную зробити стендів дуже багато, щоб охопити не тільки район, а допомогти всьому місту. Реклама стендів може бути найрізноманітнішою: починаючи з агітаційних плакатів «Ти! Записався на танці?», закінчуючи муралами на стінах у вигляді різних видів спорту. Тим паче фестиваль муралів дійшов і до нашого міста. Чому б не продовжити естафету? І ,мабуть, таким чином ми вирішим не тільки проблему неспортивної молоді, а й сумного, невеселого міста.

А є ще більш весела” та “обширна” ідея щодо рекламування секцій та гуртків. Так би мовити, «хвіст» мого проекту. Ним може стати і щорічний фестиваль майстер-класів. Проводити можна у нашому улюбленому парку Ювілейному, за підтримкою депутатів Довгинцівської районної у місті ради ( Наші депутати підтримали цю ідею). Фестиваль – це жива галограма стенду. Запрошені секції, гуртки, організації наживо показують, на що здатні вони і що за деякий час навчання зможете зробити саме Ви! Поряд з сценою виступаючих півколом стоять палатки. Підходиш до представника щоб запитати усю необхідну інформацію. «Зручно, швидко ефективно!» – дивіз мого проекту.

Я багато міркувала над тим, що робить людину красивою – чиста душа, вродлива зовнішність, міцна нервова система. Всі ці вади надає нам спорт. Зрозуміло, що не всі дорослі мають бути спортсменами, кожному – своє. Але діти повинні спробувати себе на цій ланці. Хоча б тому, щоб надати собі шанс ввійти у доросле життя сильною та цілеспрямованою людиною. Я спитала себе – а що можу зробити я, і поглянувши на двох хлопчат, які бавилися сірниками, я відчула душевну потребу змінити своє місто на краще! Не можу я сперечатися з екологією, політикою, бізнесом, інфляцією. Але ж я можу допомогти дітям не загубити свою душу й тіло. Я хочу показати їм шлях у світ спорту та здоров’я, допомогти знайти себе. Відкрити завісу нового життя – де немає поганих звичек, поганих людей, є ціль й перемога, а суперництво лише здорове. Моя ціль шляхетна і тому має право на життя. Так, я ще підліток, але може тому я так гостро відчуваю потребу змін!

Анна СИДИГАЛІЄВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

м.Кривий Ріг

переглядів: 87

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *