Що б я змінила на краще у своєму населеному пункті?

12.07.2019

Що б я змінила на краще у своєму населеному пункті?

Кожен із нас має свою велику Батьківщину. Ось, я, наприклад, народилася в Україні, хтось у Англії тощо. Але є ще й маленька – не країна, а саме та місцина, той край, у якому ми зявилися на світ. Це може бути як місто, так і село. Я народилася й зростаю в мальовничому селі Полошки. Напевно, жоден з тих, хто читатиме твір, не знатиме, де знаходиться цей населений пункт, а хтось (мабуть, усі) взагалі вперше почують таку назву села. І це не дивно, адже в кожній країні (а наша не є винятком) налічується величезна кількість малих сіл та містечок, про існування яких ми навіть не здогадуємося.

Звісно, зараз усюди є якісь недоліки. Без цього жити просто неможливо. У нашому селі вони також є. Недоліки нашого села майже нічим не відрізняються від недоліків інших сіл. Але все одно хочеться на них указати.

По-перше, це дороги. Ця проблема одна із основних проблем усієї країни загалом. Це потрібно якось вирішувати. Лише подумати, скільки ставалося аварій через ями у асфальті, а скільки людей через них помирало. У Полошках не такі вже й погані дороги, але й не найкращі.

По-друге, освітлення. Ця проблема також дуже поширена. У нашому селі є вулиці, на яких достатньо світла, а є такі, на яких воно взагалі відсутнє. Це хотілось би виправити.

По-третє, проблеми з постачанням води. Я не хочу сказати, що в нашому селі важко дістати воду. Ні, це зовсім не так. Просто в декого, буває, прориває труби або ще щось, через що вона просто не доходить до двору.

Окремо хочеться сказати про водойму. На території нашого села протікає річка Ракитка. Вона чудова, але через недбалість людей вона з роками стає все гіршою й гіршою.

Так, я згадала про ставлення людей до природи лише, коли говорила про нашу річку. Але це неправильно. Місцева влада дуже гарно піклується про майбутнє нашого села й робить все можливе для того, щоб воно хоча б не занепадало. Хочу навіть додати, що якби не наш сільський голова, село давно б уже було хтозна-яким. Він намагається відновлювати його. Лише подумати, які тільки гроші на це все пішли. Але люди є люди. Вони хочуть, щоб одна людина зробила все за десятьох, а потім ще й клянуть, що все не так, що треба було по-іншому. Таким я завжди говорю «А ви спробуйте самі хоч щось зробити, а потім будете базікати!».

Наведу приклад. Декілька років тому село забезпечили світлом. Через декілька тижнів на деяких вулицях світла не стало. А чому? Ні, не тому, що перегоріли лампочки, а тому, що діти камінцями їх просто потрощили. А потім батьки цих же дітей прийшли до сільради й почали жалітися, що лампочки швидко перегоріли. От як ви гадаєте, що виросте з таких дітей, якщо їхні батьки нічого не гідні? Таке ж саме, як їхні батьки, й виросте. А далі онуки, правнуки і так далі. Тобто майбутнє покоління просто саме себе знищить, якщо зараз не зупиниться, не подивиться назад і не зрозуміє, що треба все змінювати. Причому не просто десь якісь деталі, а все докорінно.

Просто завжди і всюди пам’ятайте, що від кожного з нас залежить майбутнє не тільки нашого міста чи села, а цілої країни й, можливо, світу в цілому.

Анна АВРАМЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Сумська область

переглядів: 23

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *