Русалчин млин

29.01.2016

Русалчин млин

Серед творів учасників конкурсу “Я – журналіст!” проводиться інтернет-голосування. Воно триває до 15 лютого. Переможе робота, яка збере найбільше позитивних коментарів на свою підтримку!
У Хмельницькій області є багато цікавих місць, про які ми навіть не здогадуємось. На мою думку, одним з таких місць є село Тарасівка Ярмолинецького району. Маленькою я часто туди приїздила до бабусі і завжди просила розповісти мені щось цікаве. Бабуся сідала поруч, на лавці, і розповідала всі легенди про рідне село, які знала сама. Ось декілька з них.

Колись у сиву давнину всі річки були широкі й повноводні, а води їх були бурхливі. І у нашому селі протікала така річка, і всяка нечисть там водилась. Заможний пан в долині біля річки поставив млин і найняв молодого та дужого парубка Остапа. Якось увечері вийшов на вулицю парубок та побачив у воді дівчину неземної краси, думав, що утоплениця, так ні – русалкою виявилась. Не встояв перед її чарівним поглядом Остап – закохався. Щоночі він віночки плів, на воду пускав – в дарунок для своєї коханої. Щоночі з берега її виглядав, а вона все не приходила.

Марнів хлопець на очах, наче свічка згорав. Не їв, не спав, та все на бистру воду поглядав; туди, під верби, де вперше побачив русалку, свою кохану. Однієї темної ночі, коли на березі сидів та тужливої пісні співав, виглянула водяна красуня та поманила парубка до себе. З того часу ніхто його не бачив, утопився бідолага… Ще не одного парубка та нечисть згубила. А млин той – Русалчиним прозвали.

Меланчин місток

Жила в селі дівчина молода, та така вже гарна, що жоден парубок не проходив біля неї, не задивившись на її вроду. Меланкою її звали. Ходив до неї хлопчина один, але лише після опівночі. Посидять в хаті до перших півнів, погомонять та й порозходяться. Чи довго ходили вони разом чи ні, а сусідським хлопчакам не подобався нічний гість Меланки. Вирішили вони зачинити їх у хаті аж до пізнього ранку.

Посеред ночі прийшли, підперли тихенько двері, та й посідали під хатою ранку чекати.

Лиш почало сіріти надворі, як почулась гучна пісня першого півня. Як почув ту пісню хлопчина, мерщій до дверей побіг, вийти хотів, а вони зачинені! Він до вікна помчався, та не встиг, впав на підлогу, за голову вхопився, кричати почав не своїм голосом. Його тіло почало покриватись короткою чорною шерстю, з’явились ріжки і хвіст. Аж тут зрозуміла Меланка, що не парубок до неї ходив, а чорт справжній!!! Не витримала дівчина, як обпечена, з хати вибігла. Тікала дорогою, озиралась і здавалось їй, що та нечисть за нею біжить. Вибігла на середину моста, зупинилась, знову чорта побачила. Стрибнула вона тоді у глибоку річку.

Ще довго її шукали люди; ні слідочка її не знайшли, а чорта того гнали, аж доки село знову не накрила ніч.

З того давнього часу міст, що в долині, Меланчиним зветься.

Ось скільки цікавого можна дізнатися, спілкуючись з рідними. Дякую, бабусю!

Якщо вам сподобалась ця стаття і ви хочете, щоб саме її автор став переможцем у номінації “Народний журналіст” – залиште свій позитивний коментар під матеріалом і поділіться посиланням на цю статтю в соціальних мережах, аби і інші могли проголосувати! Інтернет-голосування триватиме до 15 лютого. Переможе та робота, яка отримає найбільше позитивних коментарів!

Читати роботи учасників і голосувати

До теми:

Вступ-2016: як за 2 дні ви можете підготуватись до вступу на журналістику

Аліна ПОЛІТИКО, прес-клуб «Юний журналіст», Хмельницький

переглядів: 193

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *