Рідний край – земний рай

14.01.2019

Україна, її доля, її майбуття – це те, що повинно хвилювати кожного українця, патріота своєї держави. Це місце, де ти народився, виріс, навчаєшся, працюєш та створюєш власну сім’ю. Можливо, наша країна і не найбагатша, не найбільша, але вона така люба, своя. Її чаруюча краса природи просто заворожує: високі гори, повноводні річки, широкі степи, поля й просторі ліси. Говорячи про багатство своєї країни, я відразу уявляю неосяжні лани, море золотої пшениці під блакитним небом. Тож недаремно жовтий і синій стали кольорами державного прапору України. Але найбільшою значущістю кожної держави є її суспільство. Ніякі матеріальні цінності не замінять духовного багатства мого народу. Милозвучна мова і лірична пісня, славетна історія й численні традиції, щирі, відкриті, доброзичливі українці – ось те, за що я найбільше обожнюю свій край.

Багато слів сказано і написано про нашу Батьківщину, чимало й подвигів здійснено в її імя. За неї вмирають, прославляють, оспівують в поезіях та піснях. Водночас з цим її кидають заради кращих місць, про неї забувають, коли міняють громадянство, а іноді навіть цураються. Не думаю, що таких людей можна вважати патріотами і взагалі поважати. Адже рідна земля вкриває від усіляких негараздів, вчить нас людській доброті, взаємодопомозі та відданості. І хіба все це можна проміняти на чужий край, в якому, як тобі здається, буде чимось краще життя? Якщо ще з раннього дитинства батьки навчать дитину любити природу і Батьківщину, тоді вони забезпечать свою старість турботою і увагою, а вже дорослі діти, в свою чергу, передадуть ці якості наступним поколінням. З такими людьми наша країна стане сильнішою, могутнішою та дружнішою. Об’єднавшись, ми зможемо досягти спільної мети – зробити нашу країну назавжди вільною і незалежною державою.

Подорослішавши, люди починають шукати кращого життя за кордоном, знаходять там роботу і створюють сімї. Там будуть нові знайомства, проблеми, захоплення. І раптом настане той момент, коли спогади про Вітчизну прохопляться в серці. Ти згадаєш місце, де ти народився, сказав перше слово, зробив перший крок, виріс, знайшов вірних друзів, зустрів перше кохання, ступив у доросле життя. Батьківська земля покличе тебе додому і нетерпляче чекатиме на твоє повернення. Кожна людина, незалежно від того, де вона живе в даний момент, повинна не просто любити отчу землю, але й бути готовою захищати її від ворогів. Священний обовязок кожного громадянина України – встати на захист своєї Вітчизни.

Українська мова – це мова мого дитинства, яку я чула у піснях та колискових, у віршах та легендах, казках, які мені розповідали перед сном. Рідна мова залишається з людиною назавжди, вона на ній міркує, спілкується, співає, читає та пише. Мова є не просто словом, звуком, вона є голосом народу, який протягом багатьох віків творив і боровся за її збереження. У ній віддзеркалена нелегка історія нації, що передається з покоління в покоління і дає нам змогу дізнатися, що відбувалося на цих землях у давні часи. Думки й почуття людини закарбовані у рідному слові, тому його треба берегти та цінувати. Немало українських поетів звеличували багатство, милозвучність, красу нашої мови, бо вона – це найбільший скарб, який подарував нам народ.

Для мене Україна – найкраща країна на Землі. Тільки тут я почуваю себе безтурботно та у безпеці. Обожнюю її природу, слухати шум дерев, спів пташок. Коли йдеш по батьківській землі, то віриш, що тут забудуться усі негаразди, завжди буде спокій та мирне життя. Проте головне те, що рідний край – це та земля, де нас повсякчас чекатиме домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою і ласкою.

Ангеліна БОДЯЛОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Чернігівська область

переглядів: 830

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *