Навіщо вивчати власну історію

22.03.2019

Навіщо вивчати власну історію

Зараз, коли Україна робить свої перші незалежні кроки, держава намагається відродити та довести свою ідентичність серед інших країн світу. Для цього потрібно відновлювати поширення рідної мови, культури, традицій, і найголовніше – історії. Але чи збігаються бажання людей та їхні дії?

Моє спілкування з багатьма однолітками і дорослими показує, що багатьом неважлива історія рідного краю. Найпоширеніша думка серед дорослих – «це лише залишки минулого, не потрібно обертатися назад, треба йти до майбутнього», а найпопулярніше висловлювання підлітків – «мені не потрібно її вивчати, я поїду жити та працювати за кордон» . Тож постає питання: чи потрібно вивчати власну історію для досягнення незалежного майбутнього? Сьогодні ми намагатимемося обрати правильну сторону в цьому питанні.

Не даремно існує такий крилатий вислів: «Історія змушена повторюватись, тому що ніхто її не слухає». Головна думка цієї фрази – люди не навчаються на помилках, які були у минулому, через це країна не може йти далі: вона застрягла на одному етапі свого розвитку. А й справді, якщо добре замислитися, було дуже багато моментів в історії, які повторюються зараз. Наприклад, Революція на граніті та Революція Гідності мають спільне місце подій та результати – було змінено владу України та політичний устрій держави. До того ж, історія постійно натякає нам, що потрібно самостійно розвиватися і не покладатися на Європейський Союз, на Польщу, на Литву та на Росію , як це відбувалося раніше. Адже це має дуже сумні для держави наслідки: загарбання та винищення корінного населення, рідної культури та мови, використання родючих земель у чужих цілях. Найпоширеніші приклади таких ситуацій – союз Хмельницького з Російською державою, який призвів до тотального підкорення Лівобережної частини російській державі, союз Дорошенка з Туреччиною, котрий призвів до зради та загарбання земель, Люблінська унія 1565р. , після якої українці потерпали від неволі та знищення культури з боку Речі Посполитої. Тож можна зробити висновок: історія циклічна та повчає нас на помилках наших предків.

Як вже було сказано вище, наша країна у минулому потерпала від загарбницьких дій та оман від інших держав. Тож стає зрозумілим: влада іншого народу буде «стирати» його пам’ять, його власну історію. Адже народ, котрий має знання про своє минуле, має свою автентичність. Саме тому влада знищувала людей, котрі намагалися вивільнити простий народ від узурпаторської влади, від незнання та сліпої довіри власті. Вони не тікали за кордон, як це роблять сьогодні багато людей, а намагалися створити свою маленьку Європи, підняти порослі мохом руїни та відновити забуту славу предків. Хоча ці спроби, можливо, були невдалими, але й маленького дмуху вітру достатньо аби на морі піднявся шторм. Саме таких людей влада змушувала забути. Вони ставали мертвими, адже люди вмирають не від старості і не від хвороб, а коли їх забувають. Потрібно пам’ятати, що вони боролися за свободу заради майбутніх поколінь, і якби їх світ не руйнувався перед ними, які б нові забаганки не видумувала влада, якби їх не катували, вони думали: «Усе це заради майбутнього». А ми вже й забули про них. Тож робимо висновок: історія навчає нас не забувати про тих, хто боровся за нашу незалежну державу.

До того ж, історію дуже цікаво вивчати та оповідати зацікавленим у культурі іншої держави туристам. Адже саме завдяки науці часу можна відобразити давнє коріння нашого народу, довести, що українці – молода нація, котра розвивається та вдосконалюється і не є підлеглою іншої держави. До того ж, потрібно зацікавлювати іноземців нашою культурою та історією, щоб не ми до них хотіли приєднатися, а вони хотіли приїхати та подивитися на цей доброзичливий та славний народ, корені якого беруть початок із Київської Русі, Великої Скіфії та чиї славні подвиги пам’ятає кам’яне серце Землі – Дніпрові пороги.

Тож зараз перед нами є багато шляхів для розвитку держави, для втілення своїх мрій. У людини є вибір: вивчати або не вивчати історію рідного краю – особиста справа кожного, і висновки кожен робить свої. Однак для будь-якого свідомого громадянина важливо знати свої минулі коріння, помилки нащадків та не повторювати їх у теперішньому, і зберегти свої досягнення для майбутнього. І не покидати свою рідну Батьківщину напризволяще та шукати легшої долі, розсипатися по світу та й забути про тихі лани й “Дніпр широкий”, а зробити свій внесок у розвиток свого дому, «полюбити щирим серцем Велику руїну». Бо українська держава, українська історія починається з тебе.

Кароліна НАЙДЬОН,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Дніпро

переглядів: 45

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *