Навіщо вивчати власну історію?

14.01.2019

Декілька днів тому я почула, як мої товариші жваво обговорювали якусь тему. Під час розмови один із них сказав фразу на кшталт : «Я не проти пропустити самостійну по історії. І навіщо нам всі ці дати?» Ця думка мене дуже зацікавила. Я вирішила спитати своїх однолітків: а що вони думають про важливість знання хроніки? На превеликий подив більшість з опитаних відповіли, що вивчають цей предмет лише для отримання гарних оцінок. Тож мені стало цікаво, навіщо орієнтуватися в історії?

Історія — це наука. А до науки не можна ставитися несумлінно. Отже, коли ви сідаєте за який-небудь історичний документ (навіть якщо це шкільний підручник), слід розуміти, що перед вами – не просто збірник інцидентів певного періоду.

Вивчення минулого людства завжди є складним процесом. Договори укладаються з якоюсь метою, яка, іноді, буває зовсім відрізняється від загальноприйнятої. Деякі факти приховуються, інші підроблюються. Важливо дошукатися до істини. А це може зайняти не одну хвилину.

Теперішнє суспільство – це результат постійних рішень і помилок, які приймалися людством протягом усього свого існування. Тому історія проявляється в багатьох речах. Література, архітектура, малярство, філософія, економіка– все це та багато іншого з’явилося завдяки історії. Політичні настрої країни можуть відлунюватися у музиці. Історичні романи — взагалі майстерно переписаний літопис. Ні «Ярмарок марнославства», ні «Війна та мир», ні «Граф Монте-Крісто» не були б написані без існування Наполеонівських воєн. Неможливо уявити собі козацьке бароко без гетьманства Івана Мазепи. Філософська течія Просвітництво, яке виникло через кризу абсолютизму та розхитаної феодальної системи, стало однією із причин Великої французької революції може проілюструвати взаємозв’язок між різними науками.

Але найголовніша цінність історії — це можливість зробити висновки. «Історія – як м’ясний паштет: краще не вдивлятися, як його готують,» – писав Хакслі. Іноді задля досягнення якоїсь мети люди роблять щось жахливе. Фальсифікація історії — досить поширений спосіб контролю думок населення. Історію можна ліпити, а поки вона не застигла – переліплювати. Особи, що дезінформують суспільство, використовують брехню або недомови в своїх власних інтересах. Четверта влада під контролем держави. Тож дуже важливо вміти відрізняти реальність від вимислу.

«Історія – найвищий учитель, в якого найгірші учні,» – вважав Ганді. І, на превеликий жаль, він був правий. Марно стверджувати, що помилок минулого не буде допущено у майбутньому. Завжди виникають обставини, які виводять нас на колишні прорахунки. Але на основі досвіду формується відношення людей до різних речей. Знаючи минуле, ми можемо зрозуміти, на якій стадії розвитку знаходиться наше суспільство.

Та і саме наше життя це, по суті, історія. Набір випадкових дат, які для нас щось значать, події, які є важливими тільки для нас–усе це частини одного цілого. Для справного виконання свої обов’язків, органові треба знати як функціонує весь механізм.

Маргарита ГЛИБЧЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Київ

переглядів: 290

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *