Навіщо вивчати власну історію

26.10.2018

Навіщо вивчати власну історію

Я навчаюсь у школі, де поглиблено вивчаю історію Англії та Америки. Дізнаючись все більше і більше про культуру, побут та життя цих країн, хочеться якнайглибше зануритись в історію своєї рідної України. Український народ пройшов через дуже жорстокі війни, голод та зневолення. Сотні років українці прагнули до свободи і незалежності, тому кожен, хто народився і проживає в Україні, зобов’язаний знати про події, які відбулись хоча б у найближчі сто років.

Моя рідна земля найкраща і це впродовж сотень віків не давало спокою нашим сусідам. А сусіди у держав, як і у людей, бувають різні: щирі, добрі, злі, байдужі, підступні, жорстокі…

З далеких тисячоліть знаю як по наших землях топтались племена, дикі та войовничі, змінюючи одні одних. Нам, їхнім нащадкам, залишились високорозвинені культури: трипільська культура землеробів і скіфська – культура мистецтва.

З берегів Балтії приходили литовці – «мирні сусіди». Хотіли завоювати, підкорити, але виявилось, що підкорені ними русичі мають більш високий ступінь державного і культурного розвитку, ніж вони – варяги. І завойовники потихеньку вчились у наших предків, переймаючи все найкраще. Збудований литовським князем замок Любарта і до сьогодні є перлиною серед замків у всій Західній Європі та візиткою міста Луцька.

З історії відомо, як намагались завоювати мою землю турки, татари, монголи. Не вдавалось їм відкусити ласий шматок, то гнали людей в неволю, в полон. Це сусід з Півдня – загребущий і злий. Мало було їм своєї теплої південної землі, гарячого степу та просторого моря!

А сусід з-за Бугу! Нікчемна земля з глини перемішана трохи з чорноземом. Недаремно сунула вся шляхта на Волинь та Поділля. Квітучі сади, родюча земля, багаті ріки і озера вабили поляків. Ще й досі дехто з них називає ці землі своїми!?

Східний сусід – чорне зло, породжене незнанням своєї власної історії, перекрученням фактів, привласненням їх, підкупами та обманом! А історія східного сусіда починалась з освоєння лісів навколо сучасної Москви, де в часи розквіту Київської Русі бігали вовки.

Наприкінці ХХ століття Україна стала незалежною. 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Але чи дійсно після цієї події українці змогли відчути себе вільними і незалежними? Ще багато років наша економіка була залежною від Росії, державна політика будувалась під диктовку Москви. Свідомо була знищена українська армія.

Тому незалежність ми здобули не в 1991 році, а лише у 2013-му, коли розпочався Майдан, який змусив багатьох українців стати проти корупційної та брехливої влади, що виконувала вказівки Москви. Протести розпочались 21 листопада 2013 року і ввійшли в історію під назвою Євромайдан або Революція Гідності. Сотні тисяч людей з усієї країни вийшли на Майдан Незалежності у Києві, щоб протидіяти рішенню Кабінету Міністрів України про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

22 січня 2014 року відбувся так званий Кривавий День Соборності, під час якого вогнепальною зброєю було вбито вірмена Сергія Нігояна та білоруса Михайла Жизневського. Першими жертвами режиму Януковича стали іноземці, які декламували напам’ять вірші Тараса Григоровича, жили і працювали в Україні, яку щиро любили. Але це був лише початок Революції Гідності. У лютому цього року загинуло більше сотні мирних протестувальників.

Наступним кроком з боку Росії було насильницьке втручання на територію Криму. В результаті інтервенції частина української землі була анексована і розпочалася війна на сході України.

Привласнення Росією нашої історії, історії православної української помісної церкви привело сьогодні до страшної агресії, до війни. Тут, у спокійному і мирному Луцьку, нам важко уявити як падають бомби і нищать усе навколо. А там, де йде кривава війна, родюча українська земля подарувала людям колосся хлібів, поля соняшників, куди бігли ховатися наші волинські хлопці, рятуючись від смертоносного металу «сусіда» і «брата».

Сьогодні я є свідком історичної події для України – відродження автокефалії української православної помісної церкви, відібраної підступним жорстоким східним сусідом.

Я впевнена, що наступні покоління українців житимуть у незалежній, багатій, високорозвиненій державі. Хочу відвідати багато різних країн, познайомитись з життям різних народів. Але жити і працювати буду у своїй рідній Україні.

Інна ГУДЧАК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Луцьк

, , , , переглядів: 34

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *