Мій світ журналістики

06.06.2019

Мій світ журналістики

Зранку в соціальній мережі прочитала цікавий допис однієї блогерки про паризькі десертики та пристрасть до солодощів, а ввечері нашу квартиру огорнув легкий вишуканий аромат гарячих круасанів. Іноді люблю спокійно провести час на кухні. Особливо коли приходить натхнення на годинку стати кондитером… Уважаю, що це справжнє багатогранне мистецтво – кулінарія, бо дарує неабияке задоволення. Та все ж з-поміж усіх відомих до сьогодні кухонь, найближча мені одна – телевізійна.

Світ медіа завжди приваблював мою творчу натуру. Постійно маленькій Владі було цікаво чекати на щотижневі телеефіри улюблених проектів, бігти від репетитора, аби встигнути на вечірню порцію новин. Я із захопленням спостерігала за структурою роботи телеканалу, часто читала інтерв’ю в журналах, поступово формуючись як особистість. Зараз мені майже шістнадцять років. Зі мною та ровесниками працюють фахівці, аби допомогти визначитися з професійними уподобаннями. Та чомусь щось усередині гарячково підказує, що я буду тележурналістом.

«Доню, але ж ти розумієш, що така робота вимагає багато сил та енергії? До того ж це – постійний стрес!» – повторює мама. Так, я свідомо приймаю цей факт. У моїй майбутній професії є те, чого не запобігти – форс-мажорні обставини. Розумію, що багато разів почую слово: «Ні!», або стандартну фразу: «Ми обов’язково перетелефонуємо!»

Журналіст – не просто професія, а суцільне комбо. Він – новатор, провокатор, ініціатор, реформатор та ще безліч різних –ор-. Це інший тип зірок, бо для них жаданий шлях до визнання лежить крізь важку працю.

Нині я чітко усвідомлюю, що на мене чекає безліч челенджів. Зранку, готуючи найміцніше еспресо, удень, чаклуючи над матеріалами до випуску та вночі, судомно прокидаючись від рандомних сповіщень на телефон. Ця професія – безліч «за» і «проти». Ризиків, звісно, теж багато. Та чи мали б ми зараз змогу насолодитися життям та відпочити перед телевізором, коли б якось початківці не поставили на карту фортуну?! Чи прочитали б ми славнозвісного «Гаррі Потера», чи гортали б на вихідних «Cosmopolitan»?

Обираючи професію журналіста зараз, знаю, що мені доведеться працювати в поті чола та багато вчитися. Недостатньо буде університету та найкрутіших курсів, адже ніякий практичний досвід не порівнюється з сухою теорією. Аби досягти успіху в будь-якій справі, необхідно щодня вдосконалюватися та самостійно шукати можливості для розвитку.

На мою думку, людина, що працює у сфері медіа-комунікацій – безпосередній інфлюенсер. Спільнота підтримує тих робітників, що чітко висловлюють думки, впливають на країну, реформують, корегують, перевертають догори дригом. Уся моя сім’я довіряє масштабним телеканалам та захоплюється тими, відданими своїй справі журналістами, що ризикують, покидають зону комфорту та порушують злободенні питання.

В Україні чудово розвивається волонтерство та благодійність. Я неймовірно захоплююся тими вітчизняними зірками, що займають активну громадську позицію. Величезний внесок зробила Соломія Вітвіцька, ставши куратором мультимедійного проекту «Переможці». Ця журналістка розповіла про відважних героїв АТО, порушувала питання прав людей з обмеженими фізичними можливостями. Я вважаю, що вона Професіонал з великої літери. Соломія Вітвіцька надихає мене своїм прикладом та доводить, що за бажання можна завоювати довіру в суспільстві.

Усім серцем вірю, що Україні завжди будуть потрібні нові медійні обличчя, адже серед нас багато людей із творчим потенціалом. Тому, аби наблизитися до заповітної мрії, працюю: покращую дикцію, здобуваю навичок креативного письма та слідкую за новинами улюбленої «кухні».

По-справжньому шаленію, коли тримаю в руках мікрофон та відчуваю контакт з аудиторією, дослухаюся до конструктивної критики авторитетними людьми своїх творчих надбань. Іноді буває нелегко, але якщо ціль виправдовує засоби, то гра варта свічок!

Стати справжнім тележурналістом – не просто дитяча мрія, а шалене бажання долучитися до завзятої команди тих, хто змінює країну та мотивує до дій. Саме тому ця професія – гра, в якій бажання – головна умова, а найголовніше правило – пройти свій шлях так, аби інші захоплено прошепотіли: «Браво!»

Розпочнемо?

Владислава РУДЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

м.Ромни, Сумська область

переглядів: 91

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *