Люті плющі шкільної програми

03.04.2019

Люті плющі шкільної програми

Багато телепередач наголошують на тому, що найперспективніші професії майбутнього – ті, що пов’язані зі створенням текстових креативів, графічних матеріалів, яскравих реклам і загалом цікавих медійних проектів, котрі здатні впливати на громадську думку.

З усього сказаного вище можемо підсумувати, що найголовніша риса сучасного успішного працівника – креативність.

А тепер ближче до шкільної програми. За 11 клас (читай: 9 місяців навчального року) учні повинні опрацювати 25 авторів (!!!), 51 твір (!!!!!!!), при цьому ще й ознайомлюючись із вступними темами до кожного розділу (їх 14, і вони не менш важливі для якнайбільш повного розуміння певної мистецької епохи). Через таку велику кількість матеріалу зменшується кількість годин, виділених на вивчення творчості якогось письменника. Наприклад, на Валер’яна Підмогильного, тобто на опрацювання фактів із його біографії, роботу з текстом (а це характеристика героїв “Міста”, стилістика роману, ідіостиль письменника, порівняння роману з творами зарубіжної літератури), розмову про особливості формування світогляду митця й т.д. виділяється лише 3 години, що, як на мене, абсолютно неприпустимо. А коли на певного поета (Плужника чи Семенка) виділяють одну годину, моя голова взагалі йде обертом.

Питання: як у цьому шаленому потоці вивчення нереальної кількості матеріалу можна вхопити оте креативне зерно й проростити його в собі?

Література – предмет суспільно-гуманітарного циклу. Це наука, що формує наші естетичні погляди, дозволяє належно оцінювати твори красного письменства й узагалі мислити як адекватна й раціональна людина.

Література – це творчість. Вона потребує уваги. І коли ти просто вихоплюєш тільки певні дати з біографії письменника, розбираєш його твір за схемою “тема-ідея-жанр-рік написання”, ти стаєш обмеженим. Але річ у тім, що ти просто не встигаєш!

Не встигаєш відчути письменника. Не встигаєш пропустити крізь себе його бачення проблеми, його ставлення до життєвих цінностей, манеру письма. Усе тому, що в тебе є тільки якась нещасна година.

Мені надзвичайно подобаються твори, що входять до програми! Вони всі самобутні й колоритні.  Але їх занадто багато. І саме тоді, коли галопом по Європах ти, ніби зморений кінь, стрибаєш з однієї теми на іншу просто, аби встигнути підготуватися до ЗНО (естетизм естетизмом, а ЗНО за розкладом), то втрачаються оці прекрасні компоненти літератури – краса слова й сила думки.

Так само з предметів математичного або природничого циклу: вони націлені не на практичну складову, а на суху теорію. І це прикро, що ми немовбито повертаємося до братської школи XVII століття з її схоластикою.

Чому не зробити так, щоб серед року ми вивчали приблизно 8 творів з літератури: на одному уроці поговорили про становлення письменника, про його натуру, на другому – проаналізували особливості його творів (лексичні, синтаксичні), на іншому – подивилися б екранізацію й порівняли її з текстом. І говорили не тільки про жанрові особливості, період написання, композицію й звичні для нас літературні категорії, а порозмовляли б про враження від творів, наше особистісне сприйняття поезії чи то прози. Бо, якщо прочитаєш певний твір і пройде декілька років, ти можеш з легкістю забути імена головних героїв, його структуру, послідовність розділів, але емоції, які виникли після прочитання, залишаться назавжди як реакція на естетичне текстове полотно.

Чому на уроках фізики й хімії не зосередити увагу на дослідах, практичній частині, цікавих задачах, які вимагають нестандартних підходів, а не на сухих дефініціях, котрими переповнений кожен третій підручник?

Теоретична частина обов’язкова. Але вона повинна становити 2/5 загального навчального процесу. Інша частина, на мій погляд, має припадати на практику.

Якщо ми хочемо побудувати суспільство з оригінальними думками, справжню спільноту нонконформістів, які готові до принципово новаторської діяльності, то ми маємо звертати увагу на освіту, адже вона є одним із найголовніших чинників формування світогляду людини. Щоб змінювати історію, треба змінювати хід думок у нашій голові. І викорчовувати ті люті плющі на барвистому полі наук, котрі заважають придумувати щось нове. Сучасні професії цінують не суцільний фактаж, який можна знайти за декілька секунд, натиснувши на кнопку смартфона, а здатність творити те, що зможе в майбутньому дарувати естетичне задоволення, можливість замислитися й приносити користь науковій і творчій галузям України.

Ольга ДУДЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Полтава

Джерело фото: pedpresa.ua

, , , переглядів: 103

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *