Франкова абетка любові

21.06.2018

Франкова абетка любові

З давніх-давен наших предків об’єднувала віра у доброчинну магічну силу оберегів. Їх здатність створювати чудодійну перешкоду перед навислою загрозою, відганяти небезпеку, нейтралізовувати згубну силу зла – усе це мало сакральне значення для українців.

Проте, як на мене, є найдорожчий духовний оберег, який вогненними літерами виписаний в сувої української душі. І це – Любов.

А якщо нам розгорнути цей сувій і спробувати розшифрувати закарбовані формули цього найдовершенішого почуття? На мою думку, геніальним зразком розуміння Любові володів славетний Іван Франко.

Прислуховуючись до роздумів поета, вчитуючись у його безсмертні рядки, я вирішив укласти своєрідну абетку Любові за інтимною лірикою великого Каменяра. Окремі імпровізації пропоную Вашій увазі.

Бажання, біль, Бог…

Любов свята і божественна, піднесена до небесної високості, до потаємного священнодійства, до чистої молитви…

Весна, віра, вітер, воля, втіха…

Любов окрилена і непогасна, яка запалює свічі життя, підтримує осяйний вогонь сердець, виповнює душу всеочисним світлом надії.

Дівчина, докір, доля, дух, душа…

Любов чиста і неосудна, яка приваблює непоборною внутрішньою силою, емоційною забарвленістю, органною багатозвучністю, бо проникає в найпотаємніші закутки наших душ.

Зерня, звук, зоря…

Любов мрійна і ніжна, благородна і щира, яка змушує нас переосмислити власні світоглядні позиції та сягнути глибини людської свідомості. Вона зароджується потай від цинічних і холодних думок, проростаючи променистою зорею натхнення.

Квіти, колос, коріння, крапля, криниця, кохання…

Любов вічна і неосяжна, тисячолітня і жива, яка виливається у чудодійні мелодії закоханих сердець, у величальну пісню безсмертному духу цього почуття.

Рана, радощі, ридання, розрада…

Любов беззахисна і смілива, палка і сором’язлива… Ніби розгорнута формула Франкової душі…

Світло, сім’я, серце, сонце, стежки…

Любов життєдайна і всеперемагаюча, яка допомагає здолати похмуру зиму життя, розтопити кригу розпачу і безнадії, освітити людям шлях до щирості, віри та духовності.

Терня, тінь, тривога, тьма…

Любов скорботна і печальна, зранена і полохлива, яка не зуміла зігріти холодного і байдужого серця, якій не вдалось вивільнити із кайданів болю й страху ні душу, ні тіло.

Ось так пронизливо поет заглядає нам в душу, магнетично висотує наше сумління, формуючи просту, але цілісну і містку лінію: Бог – Любов – Людина. Така вона Франкова абетка любові…

Вадим МЕЛЬНИЧУК,

випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Івано-Франківськ

, , , переглядів: 29

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *