Ескіз про біль і любов

21.06.2018

Ескіз про біль і любов

Глухий біль спопеляв її щиру душу, ніби ведучи на страту… Розіп’яті думки гнули додолу… І вона рясно-рясно плакала, гублячи росяні сльози шляхами століть святої боротьби. Плакала уже сухими очима, купаючи в останніх сльозах свою неосяжну материнську любов.

Вона йшла впевненим кроком, зажурена у чисту задуму, прислухаючись до відчайдушного коловороту розгойданих думок в обпаленій душі. Її скорботний погляд був ніби звернений досередини, у власне серце, прокладаючи срібний місток спогадів.

І от вона зупинилась, вся заплутана в потайний неспокій, гортаючи безсмертні сторінки споминів, що постукали в її свідомість, наче Святе Причастя.

Безборонна мати лишилася на самоті зі згустком віковічного болю та всеперемагаючої любові.

У серці заколосилися образи-перли, відчинивши його для істинної віри і добра, зануривши у тепло незглибимих почуттів до своїх вільнолюбивих дітей. Це йшла вона… Україна-мати…

Її обличчя поступово світлішає, звільняючись від страждань, розпуки і болю. Адже рідні осяйні образи славних синів і дочок долають відстань полум’яними серцями й запалюють в ній духовну іскру – згусток світла та тепла, таки чистий, ніби ним щойно Творець надихнув все живе.

Ось виринають постаті сміливих та самодостатніх тисяч горян-гуцулів, національний дух яких, переживання й мрії озиваються у генах українців і нині. Саме ці її горді сини та дочки виявилися особистостями з неймовірною духовною, вольовою впевненістю й силою, що створили Гуцульську Республіку – форпост державного та національного відродження.

І вона починає щемливо молитися з повноти материнського серця за своїх славних дітей…

Далі натхненною зорею освічує стежку долі України-матері безсмертна звитяга козацтва Холодноярської Республіки, дивовижний феномен якого став для багатьох поколінь заклинанням проти зневіри та байдужості, допоміг вистояти крізь роки наруг і агресії, зберегти державну потугу, яка зрештою й призвела до побудови суверенної держави.

І вже ніщо не обмежує її свободи… Діти-ангели допомагають їй стати на ноги, коли, здається, її материнські крила вже й забули, як літати.

Згодом думки в’яжуться із спомином про безприкладну мужність, героїзм та відвагу синів-січовиків Карпатської України, діяльність яких виявилася невичерпним історичним свідченням могутності народного духу і спонукала до перемоги української ідеї. Вони творили відчайдушні прецеденти вияву високої моралі цілої нації. Демонструючи відчайдушну сміливість, виступили проти неминучого: страху, жорстокості, самої смерті!

Як їй, благословенній матері, не пишатися такими сподіваними синами?!

Ясне проміння гордості за своїх синів-великовоїнів, борців і подвижників Української Повстанської Армії падає на чоло України-неньки. Це вони, Богом дані діти, стали показовою історичною зарубкою у трагічній боротьбі українців за відродження пригаслої національної самосвідомості, дали могутній ідеологічний заряд для боротьби за визволення усім наступним поколінням.

І сьогодні вона, така несказанно праведна і пречиста матір, чиї думки досліджені вже й під рентгеном часу, здатна розказати не одну героїчну історію, пов’язану з живими і незнищенними Божими творіннями з надміцним хребтом, ім’я яким – сини та дочки України.

І ось іде вона, прибрана у свою чудотворну красу, сповнена променистої надії та натхненної любові, переступаючи кордон величного майбутнього.

Вадим МЕЛЬНИЧУК,

випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Івано-Франківськ

, , , , , переглядів: 107

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *