Чи варто заздрити відмінникам?

23.01.2017

«Ти маєш поганий вигляд. Обличчя бліде, очі невиспані. Змучений якийсь. Ходиш, як примара. Ти часом не вампір?» – «Ні, я відмінник».
На годиннику 1:00. Більшість твоїх однокласників вже давно бачить десятий сон. Ти не спиш. Завтра контрольна з фізики, треба повторити 9 параграфів. А ще – вивчити напам’ять вірш з української літератури, виконати домашнє з алгебри і почитати довідник з біології – скоро олімпіада . Ти міг би просто «забити» на все, і піти до школи непідготовленим, як твій однокласник Петька, що завжди так робить. Але ж ти відмінник. Тобі це не властиво, тобі не дозволить совість.

Майже третя ночі ( чи навіть ранку), ти, стомлений, але щасливий повзеш до ліжка. Спати тебе нагнали батьки. Знову читали моралі, що, мовляв, зовсім про своє здоров’я не дбаєш, сидиш всю ніч за тими уроками, а як же сон? «Нічого, на вихідних висплюсь, на тиждень має вистачити», – заспокоюєш себе.

Ранок. Дзвенить будильник. Той клятий будильник. Тебе охоплює стан, коли важко розплющити бодай одне око. Ах, і в чому в добі не 30 годин? Якраз би встиг поспати. «Може ще три хвилинки полежати?». Але ж ти знаєш, вони нічого не змінять, проте…

«Прокидайся, в школу запізнюєшся, за двадцять хвилин вже урок розпочнеться!» – будить тебе мама.

Ти вистрибуєш з ліжка, одягаєшся зі швидкістю світла, вибігаєш з будинку і просто біжиш, летиш до школи. Ох, встиг.

Перший урок: алгебра. Знову це вже звичне для усіх запитання: «Хто виконав домашнє завдання?». Руки підняли чоловік семеро. Майже щоразу це завжди інші люди. Лише ти незмінний учасник, «фронтмен» цього колективу. Якщо вас порівняти із гуртом «ВІА Гра», ти став би найбільш постійною вокалісткою – Надією Мейхер.

Наступна зупинка – українська література. «Діти, ви не забули, що на сьогодні ви мали вивчити вірш напам’ять. Хто вже готовий?» – запитує вчителька. Раптом ти помічаєш, що двадцять пар очей твоїх однокласників дивляться саме на тебе. «Ну виходь скоріше вже той вірш розказувати, щоб по списку не почала питати», – чути голос з останніх парт. І ти йдеш! Ти навіть не хвилюєшся, тобі ніскілечки не страшно, ти знаєш, що все буде добре, адже не дарма вчора ти так старанно декламував цю поезію. Ти знову йдеш першим, ти знову на «передовій». Після «бою» народ зустрічає тебе як героя. Ще б пак! Дехто за цей час вже встиг вивчити половину вірша. Ще один такий «доброволець», і клас повністю готовий до уроку.

А далі – правознавство. Всім нудно. Лише Петька, зриваючи дисципліну, намагається «розрядити» обстановку. Раптом вчителька трошки відійшла від теми. Ти відчуваєш, як хтось смикає тебе за рукав. «Ну давай, заговори її, ти ж вмієш, зараз такий момент!». І ти, поставивши декілька вдалих запитань про порушення прав воїнів АТО, продовжуєш цей ліричний відступ, рятуючи клас від самостійної роботи. Ще мить і перерва. І всі вдячні тобі і Петьці за старанну «працю».
Фізика. Контрольна. Вчителька на декілька хвилин вийшла з класу. І що ви думаєте? Вже черга біля твоєї парти вишикувалася. Як це не дивно, але ті, хто при зустрічі з тобою навіть не вітається, просять допомогти їм розв’язати задачу. А Денис, який відверто глузував з того, що ти завжди виконуєш домашнє завдання, хоче в тебе списати. Іронія долі? А скільки «товаришів» намалювалося довкола: «Ти ж мені допоможеш, ти ж мені друг?».

А потім була англійська мова. Була самостійна з хімії, з якої ти отримав «9». «Тобі «9»? Серйозно? Невже це сталося?», – не без радості запитують однокласники. Доволі часто вони радіють твоєму провалу. Чекають його, як Ді Капріо на «Оскар». Їх взагалі дуже важко зрозуміти. То в них «перестань толкать свою умную рєчь», то «розкажи-но нам зміст цієї повісті, будь ласка». А ще вони нерідко вважають, що всі твої успіхи, мов манна небесна. Вони навіть не здогадуються, як ти працюєш над собою.

Чому майже ніхто не задумується над тим, що багатьом подобається вчитися, що це нормально. Що між прогулянкою з друзями і читанням цікавої книги хтось здатен обрати останнє.

То чи варто заздрити відмінникам? Точніше: чи варто заздрити успіхам відмінників? Це кожен вирішує сам. Проте, яким є життя тих, хто завжди виконує домашнє? Це старанна підготовка до уроків, олімпіад та конкурсів, нерідко ще й музична школа, танці чи басейн. Треба бути готовим до того, що у тебе зовсім не буде вільного часу. Доведеться недосипати, мати напружений графік. Не виключене і погіршення зору. А ви чули про «синдром відмінника»? Це стан, коли ти панічно боїшся отримати погану оцінку, коли ти завжди в усьому прагнеш бути першим і нервуєшся, якщо є хтось кращий, ніж ти. Признаюсь чесно, я таким страждала у п’ятому класі. А зараз моя подружка (їй 11) завжди, коли отримує «8», «7» чи «9» телефонує мамі, ледь не плачучи.

Ви скажете, що бути відмінником – шкідливо. Проте мушу з вами не погодитись. Визнайте, що наполегливе навчання у школі – це запорука вступу до омріяного університету. Освічені та інтелектуально розвинені діти завжди вирізняються з-поміж інших. Так, відмінникам доволі часто стає нецікаво з їхніми однолітками, проте це не свідчить, що у них зовсім немає приятелів. Я, наприклад, з багатьма своїми друзями познайомилася саме на олімпіадах, на які навряд чи потрапила, якби мала погану успішність. До того ж, якщо тобі подобається вчитися, то хіба було б правильно відмовитися від цього, бо зараз, бачте, немодно бути «ботаном».

Але, мабуть, усі погодяться, що «трієчники» є більш пристосованими до реального життя, до різних неприємних та ризикованих ситуацій. Подумайте самі, учень, що раз через раз готується до уроку, ще зі школи звикає потрапляти у зону потенційної небезпеки. Крім того, ці діти нерідко ідуть проти «системи» (те ж саме небажання носити шкільну форму). Ця здатність допоможе їм у майбутньому. Проте потрібно вміти розрізняти звичайні лінощі від виняткового темпераменту.

Не всім вдається гарно вчитися у школі. Один знаходить себе в спорті, інший – в музиці. Світ не закінчується за шкільною партою. Неважливо, які в тебе оцінки в атестаті. Іспити життя не зараховуються «автоматом».

До теми:

Шкільні їдальні: чому український старшокласник заздрить учням з Гондурасу

Інтернет-залежність сучасних підлітків: одинадцятикласник з Рівненщини розповів усю правду

Розвантажте шкільну програму: крик душі випускника

Джерело фото: http://fanday.ru/2013/01/28/troechnik-ili-otlichnik/
Софія БАБІК, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”, смт Рафалівка Володимирецького району

переглядів: 6 438

Останні новини від OGO.ua


Один коментар
  1. Дуже цiкаво!!! Читала за захопленням!😵😍

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *