Чи справді гірка правда краща за солодку брехню?

11.01.2018

Чи справді гірка правда краща за солодку брехню?

“Засип правду золотом, затопчи її в бруд, а вона все одно вийде назовні”, – говорила моя мудра бабуся. Я абсолютна згодна з нею, але чи не трапляються в житті ситуації, коли правду необхідно приховати, затьмарити її суть на деякий час?
Доказом цього можуть слугувати деякі секретні матеріали Організації Об’єднаних Націй, що зберігаються в електронних базах даних. Їх зміст не дозволяється розголошувати жодній з країн-членів, які були ознайомлені з цією інформацією. Можливо, тоді опиниться під загрозою буття цілих континентів та їх мешканців. А як не оминути історичні архіви Другої світової війни? Скоріш за все, нам не відома і половина тих військових стратегій, шляхів, що були застосовані в той період. Що й казати про ті документи, які знищили ще в минулому столітті, щоб їх зміст не дійшов до наступного покоління. Їх було тисячі!

Гортаючи сторінки історії, можна знайти безліч прикладів того, що заради відродження нації активні громадські діячі були ладні приховувати свої інтереси та ідеї від влади, яка, здається, усе чує, бачить і знає. Свідченням цього є перша українська таємна політична організація Кирило-Мефодіївське товариство, що виникло наприкінці 1845 року. Братчики побудували власну концепцію української держави, за якою панувало б народовладдя. Вища верхівка країни, на їхній погляд, не повинна втручатися в життя суспільства. На жаль, діяльність братства була викрита за доносом Петрова. Уявити тільки-но, якою могутньою стала б Україна після втілення ідеології товариства в реальність. Російська імперія боялася цього найбільше, тому й організація діяла таємничо.

Згадаймо роман «Солодка Даруся» української письменниці Марії Матіос. Спочатку здається, що твір розповідає про гірку долю дівчини та її батьків, що жили в період окупації радянськими військами Західної України. Але в той же час простежується лінія тривалого замовчування істини, а згодом її викриття. Матронка – мати Дарусі – розказала Михайлові жахливу правду, «якою замовчувала собі уста на десять років», тільки після того, як зрозуміла, що втрачати більше нічого: її дитина відчинила всі потаємні двері сім’ї Дідушенкові. Михайлові стало відомо, що в той час, коли він шукав дружину, її убивали радянські кати – прикордонники. Матронка повинна була «доповідати все, що знала: хто родився, хто вмер, як росте городина, як називаються сусіди, скільки в сім’ї жовнірів». Тодішня влада хотіла тримати під контролем увесь Захід, а тому й шукала собі «розвідничків». Але чому Матронка не розповіла таку страшну картину ще тоді, десять років тому? Що тримало цю сміливу, «відчайдушну та непересічну дівчиноньку»? Маленька Даруся, дитя, що «було для молодої всім на світі», коханий чоловік, сімейне щастя – ось причини її довгої таємниці. Бували моменти, коли спогади, хвилі образливих слів офіцера пробивалися крізь душу, рвалися на волю, зводили з глузду. Скільки ночей не доспала Матронка, сліз пролила… Важко уявити, яку випалювальну силу терпіла вона щодня, бо знала: одне її слово – і домнули знову повернуться в хату, буде набагато гірше.

Отже, іноді життя й справді примушує людей залишити труїзм десь глибоко в душі, не висвітлюючи його нікому. «Зберігай істину в собі, як єдиний світоч», – закликає нас Будда.

До теми:

Найвища цінність – це життя

Чи легко бути молодим сьогодні?

5 секретів щасливих людей

Джерело фото: http://www.repubblica.it
Анастасія СІВАК, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”, Дніпропетровська область

переглядів: 946

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *