Про що писати у Фейсбуці, коли немає про що писати?

30.05.2019

Про що писати у Фейсбуці, коли немає про що писати?

7 ідей для постів у соцмережах в період, коли ваша активність – обмежена.

Ця добірка порад адресована людям, які усвідомлюють силу соцмереж для самопросування / просування власної справи через персональний бренд. Тобто тим, перед ким стоїть питання не “Навіщо постити?”, а “Що постити?”

Бувають проміжки часу, коли ваша публічна активність обмежена – немає подій, про які можна було б розповідати в режимі реального часу. В когось це може бути кілька тижнів, а в когось – і місяці. Але не варто мовчати в соцмережах весь час, поки, приміром, перебуваєте на тривалому лікарняному чи допомагаєте батькам по господарству в селі. Пропоную 7 ідей для постів у соцмережах під час “вимушеної паузи”.

  1. Спогади у Фейсбуці. Сама соцмережа “підкидає” матеріал, який нагадує, що постили, що робили, де були рік чи декілька років тому. Можна написати до фотоспогаду підводку, яка перетворить його на окремий, самодостатній за цінністю пост. Приміром, розповісти про розвиток ситуації. Про те, як склалась подальша доля людей, зображених на фото. Або про те, як змінилось ваше ставлення до проблеми.
  2. Рерайт попередніх постів. Специфіка читання у соцмережах – у тому, що більшість користувачів у більшості ситуацій читають фрагментарно, а не лінійно. Тобто ми сприймаємо стрічку в цілому, точніше, певний її фрагмент, який проглядаємо в певний часовий проміжок. Мало хто заходить на сторінку конкретного користувача і відслідковує його пости в хронологічній послідовності. А навіть якщо так і робить (або якщо пости цього користувача виставлені у вас у пріоритетний показ) – пости річної давнини “доскролити” майже нереально. І ніхто так не робитиме – принаймені доти, доки людина не піде в депутати й не надійде завдання шукати максимум інформації про її “минуле життя”… Тому, якщо ви витягнете свій власний пост навіть піврічної давнини (не кажучи вже про довший період) – мало хто загадає, що ви про це вже писали. А якщо ще й зробити йому легенький (або не дуже) рерайт… Буде як новий! (Особливо зручно, якщо ви зберігаєте об’ємні пости у “Нотатках”. Якщо ні – можете спробувати лайфхак: після того, як скопіюєте нотатку в стрічку соцмережі – не видаляйте її, якщо відчуваєте, що пост матиме потенціал повторного використання).
  3. Фотографії, які “наздогнали” вас із запізненням. Приміром, ви побували в іншій країні, провели майстер-клас у сусідньому місті, відвідали профільну конференцію у столиці, зрештою, привітали молодят на весіллі. “За гарячими слідами” події люди часто постять у Фейсбук селфі або фото, зроблені на їхній смартфон кимось із присутніх, кого про це попросили. А згодом фотограф, що працював на події, заливає на Гуглдиск повний фотозвіт. Або хтось із учасників виставляє добірку фото на власній сторінці. Або фотозвіт, де на світлинах є і ви, з’являється на сайті організації, що проводила конференцію… Такі ситуації є приводом знову згадати подію, на якій побували. І зробити ще один пост – уже з новими фотографіями. А текстовою підводкою до них може бути короткий емоційний спогад, якщо це була особиста подія, чи цитата з виступу або добірка власних висновків (як зараз модно писати – “інсайтів”), якщо подія мала професійний характер. “Інсайти” доцільно постити ще й тому, що, за статистикою, такими постами найчастіше діляться та/або зберігають їх. А для алгоритму соцмереж – це позитивний сигнал: ваша сторінка – популярна, вона містить корисну інформацію, на яку люди позитивно реагують. А отже, можна трішки збільшувати охоплення ваших постів. За що, як то кажуть, і боремось:)
  4. Фото й документи з запасу. Якщо ваша діяльність – публічна, варто мати запас фото для часів, коли нових світлин – обмаль, а підтримувати присутність у соцмережах – доцільно. Це можуть бути як світлини з фотосесій, так і фото з подій, які відвідали й про які вже писали раніше. (Саме тому варто не обмежуватись фотографіями, зробленими “за гарячими слідами” події, а й моніторити інтернет на предмет нових інфоприводів з тієї самої події – і, відповідно, нових фотографій. Головне – вказувати автора / джерело запозичення – щоб у виграші були всі). Варто документувати свої досягнення – дипломи, подяки, листи задоволених клієнтів. Усе це варто фотографувати або робити скріни – щоб потім ділитися в соцмережах у “міжсезоння” (й не тільки).
  5. Розшифровки виступів. Підходить для тих, хто виступає публічно та/або дає інтерв’ю. Зрештою, звичайна лекція викладача або відкритий урок вчителя у школі – це теж матеріал, який може бути розшифрований (або вже й існує в письмовому вигляді – конспекту або презентації). Навіть якщо ви провели робочу нараду з колегами, розповідаючи їм про відвідання профільної конференції чи нововведення у вашій галузі – це теж виступ, який можна записати (на смартфон) і потім розшифрувати. Ось і готові текстові пости. Або відео. А ще один довгий виступ можна розділити на декілька коротших текстових фрагментів-розшифровок (особливо, якщо він присвячений кільком темам). І оприлюднювати пости поступово. А про можливості їх ілюстрування – у попередньому пункті.
  6. Корисний чужий контент із власними коментарями. Маю на увазі не прості репости, які в стрічці майже ніхто не побачить, а пости з власним коментарем до чиєїсь статті. Можна, зрештою, й не ставити посилання на неї взагалі, а зробити власне “самарі” (ще один модний тренд контенту в соцмережах), структурувавши осмислену вами інформацію за пунктами. Читач буде тільки вдячний за те, що ви не відсилаєте його у віртуальну подорож за посиланням, а зробили його роботу за нього, запропонувавши “сухий залишок” чиогось контенту в структурованому вигляді. Приміром, “7 висновків, які я зробив із книги такої-то”. Тоді пост є самодостатнім і сприймається саме як ваш. Нехай репостять саме вас, а не ви – когось.
  7. Пишіть про інших людей, а не про себе. Взагалі, ця порада, можливо, – найменш очевидна з наведених, але, на мою думку, найбільш важлива і перспективна. Для формування власного бренду “соціальні докази” у вигляді свідчень постійної активної взаємодії вас із цільовою аудиторією – вкрай важливі. З одного боку, це досягається, коли інші люди пишуть про вас. Звісно, ви можете їм нагадувати про таку необхідність – приміром, коли вони користуються вашими продуктами або послугами. (“Прочитали книгу? Напишіть, будь ласка, відгук і позначте мене – буду дуже вдячний”). З іншого боку, якщо ви постійно поширюєте якісний продукт чи надаєте якісні послуги – про вас і так писатимуть. Чого б не “витягувати” такі пости на власну сторінку? Але зараз я – не про це. Я – про важливість писати про інших людей, а не лише про себе. Головне, аби це було щиро. Бо нещирість, “притягнутість за вуха” – відчувають. Подумайте, кого варто похвалити, посиланням на чиї продукти – поділитися. Взаємодію з ким – згадати добрим словом. (“Радий досягненням мого колишнього студента…” / “Кому потрібні послуги кваліфікованого перекладача – сміливо рекомендую…” / “На “Книжковому арсеналі” радий був зустріти…” – і так далі). І напишіть – не про себе, а про достойних людей з вашого кола спілкування. Це повинно стати звичкою. Хорошою звичкою робити людям добро. Просто так. Бо вам цього хочеться. Бо вони на це заслуговують. А відповідь – не забариться.

Віталій ГОЛУБЄВ,

секретар Національної спілки журналістів України,

викладач кафедри журналістики Національного університету “Острозька академія”,

керівник Школи універсального журналіста,

головний редактор Видавничого дому “ОГО”

переглядів: 292

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *