Дратують політичні суперечки у Фейсбуці: що робити

11.03.2019

Чим ближче до виборів Президента – тим страшніше заходити у Фейсбук. Мало того, що політреклама лізе з усіх дірок, так ще й нібито нормальні люди як показилися: норовлять образити опонента й довести свою правоту до хрипоти. Весняне загострення у психічно хворих накладається на весняне загострення у політично активних. Як результат, у декого після звичайного перегляду стрічки починає боліти серце і стрибати тиск. 

Так бути не повинно. Ми маємо повне право на комфорт у новинній стрічці так само як на комфорт у власній оселі. Тому поговоримо про те, як зробити нашу віртуальну домівку затишнішою.

Автор відразу попереджає: він не працює в команді жодного з кандидатів у Президенти України. Тому, по-перше, ділюсь порадами, які є безвідносними до конкретних кандидатів. А, по-друге, раджу адаптовувати їх відповідно до саме Ваших особистих політичних вподобань.

1. Відрегулюйте пріоритетність показу новин від друзів, вподбаних Вами сторінок та груп, членом яких Ви є.

Перш за все подбаємо про позитив: комфортним для нас сторінкам встановимо пріоритет у показі. Регулюється одним кліком мишки на кнопку “Відстежується” у “шапці” профілю тієї чи іншої людини. Тут є можливість обрати режим показу дописів від цієї сторінки у Вашій стрічці новин. Зазвичай для всіх сторінок встановлений варіант “Стандартно”. Але можна змінити на опцію “Бачити на початку”. Тоді нові дописи від цієї сторінки Ви бачитимете на початку своєї стрічки новин, коли заходитимете у Фейсбук.

Те саме можна робити і з вподобаними Вами сторінками.

Варто відфільтрувати й сповіщення від груп, у яких Ви є членом (або до яких Вас, можливо, включили без Вашого відома – наприклад, перейменувавши колись популярну групу “під вибори”). Наприклад, Ви можете вимкнути сповіщення про нові дописи у групі.

Ми розглянули лише декілька варіантів фільтрування новинної стрічки. Між тим, цей процес може і повинен бути постійним та різноманітним. Приміром, від людини чи сторінки можна просто відписатися. Або поскаржитися на неприйнятний пост. Чи попросити “розумну стрічку Фейсбуку” показувати такі пости рідше.

Ось, приміром, який широкий діапазон реакцій пропонує Фейсбук, коли натискаєш на три крапки у правому куті свіжого допису, що з’явився у твоїй новинній стрічці:

І це ми ще не розглянули варіант “Видалити з друзів” (“відфрендити”). Чомусь багато користувачів бояться такої дії, вважаючи, що це – крайня міра. Хоча друзі в житті і “друзі” у Фейсбуці – речі абсолютно різні. І у віртуальному просторі ніхто нікому не зобов’язаний ні додавати в друзі, ні тримати в них проти власної волі.

Маленький лайфхак. “Чистка друзів” стає особливо актуальною, коли кількість “френдів” досягає 5000. Тоді наступні “кандидати в друзі” можуть задовольнятися лише статусом “підписників”. У чому, взагалі-то, немає нічого страшного, адже вони так само мають змогу стежити за Вашими новинами. Проте, не всі це розуміють. А декому просто хочеться зробити приємне. (Особливо, якщо людина вважає, що коли її додали до фейсбучних друзів – цим виявили особливу честь). Отже, якщо Ви шукаєте для себе виправдання, аби почистити список наявних “френдів”, – ось воно: Ви просто звільняєте місце для потенційних нових друзів. Я часом так і кажу, коли чую “Хотів Вас додати, але у Вас уже досягнутий ліміт на друзів…” Відповідаю: “Без проблем, додасте, я зараз когось видалю”. При кількості друзів у 5000 це зовсім нескладно. А людині – приємно…

Отже, знизити градус негативу допомагає більша перебірливість у формуванні стрічки друзів як у реальному часі, так і «заднім числом», тобто проведення періодичних «чисток». Про які, вважаю, зовсім не обов’язково сповіщати всіх. Ви ж не анонсуєте прибирання у кухні чи спальні.

2. Перейдіть в Інстаграм або / та підпишіться там на зовсім інших людей та сторінки.

Уникнути потенційного негативу в Інстаграмі — набагато легше, ніж у Фейсбуку, через невзаємність підписки. Для соціально активного користувача Інстаграму, який зацікавлений у власному просуванні, вважається нормальною ситуація, коли співвідношення тих, хто стежить за тобою («фоловерів»), і тих, за ким стежиш ти, сягає 10:1. А часом перша цифра може бути й ще більшою. У Фейсбуку подібну сегментацію реалізувати важче.

Особисто я взагалі “розвів” для себе підписки у Фейсбуці та Інстаграмі: у кожній із мереж я слідкую здебільшого за абсолютно іншими людьми та сторінками. Таким чином одна стрічка в жодному разі не дублює іншу.

Простіше кажучи, в Інстаграмі я майже не стежу за тими, з ким є друзями у Фейсбуці. Навіщо? Більшість людей все одно дублює контент в обох соцмережах. Тому якщо “по роботі”, приміром, Ви мусите стежити за певними потенційно “стресогенними” сторінками (тобто тими, де є ризик “нарватися” на політичний негатив попри всі засоби безпеки, описані вище) – робіть це в одній мережі, а не у двох. А в Інстаграмі просто читайте цікавих Вам блогерів. Які пишуть, приміром, про їжу або подорожі.

3. Перейдіть у Месенджер.

Якщо Вам часто потрібно писати тим чи іншим фейсбук-користувачам – необов’язково читати перед тим стрічку новин. Навіть і їхніх власних. Месенджер як окремий додаток дозволяє здійснювати пряму комунікацію з тими, хто цікавий (потрібний) замість «потокового» споживання їхнього контенту.

Потрібно сконтактувати з людиною — пишете їй відразу у месенджер, не гортаючи стрічку. (Якщо, звісно, перед початком спілкування немає потреби “поринути в контекст” життєдіяльності майбутнього співрозмовника, що є бажаним, приміром, для журналістів, які планують інтерв’ю).

4. Пишіть, а не читайте.

Якщо Ваша діяльність пов’язана зі створенням контенту або принаймні дає таку можливість – використовуйте її. Нехай краще Вас читають, а не лише Ви споживатимете створене кимось.

Можна безкінечно переглядати стрічку і сперечатися під чужими дописами — а можна написати власний і самому виступити каталізатором дискусії. Зовсім не обов’язково – політичної. Зрештою, якщо Ваша френд-стрічка переповнена передвиборними перепалками – напишіть пост на зовсім іншу тему – і виділіться цим на загальному тлі. Встаньте, так би мовити, на крок убік від “мейнстріму”. (Який є “мейнстрімом”, взагалі-то, лише у Ваших уявленнях про інформаційну картину світу, яке Ви сформували під впливом власної ж новинної стрічки). А якщо хтось із підписників зреагує неадекватно (“Як ти можеш писати про котів, коли крахна наближається до виборів, вата ти безмозгла!“) – матимете чудовий привід відписатися від дратівливого “френда”.

У книзі “Безсистемні поради” О.Амзін слушно радить якраз до теми: “Зранку створюйте те, що хочете, поки не відчуєте, що з вас вистачає. А вже потім, за кілька годин, коли ваші ідеї вичерпались, читайте про те, як подібні завдання вирішували інші”.

5. Створюйте позитивний “досвід попередньої взаємодії”.

Відомо, що “досвід попередньої взаємодії” з тим чи іншим користувачем – це один із важливих факторів, за якими алгоритми соцмереж рандують для нас новини у показі. Умовно кажучи, я постійно затримую увагу (читай: курсор) на постах голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, ставлю їм “лайки”, змістовно коментую (тобто не картинку прикріплюю, а пишу осмислений коментар у кілька речень), за потреби спілкуюся з автором постів у Месенджері… Цілком логічно, що Фейсбук показує мені пости Сергія все частіше й частіше. Тому що розпізнає їх як важливі, цікаві, корисні для мене.

(Приклад дещо умовний: так, усе вищенаписане – правда, але дописи голови НСЖУ я постійно бачу в стрічці і з ще простішої причини – я встановив для них пріоритет у показі. Про що детально написано в пункті 1).

Саме тому вкрай важливо якнайбільше коментувати те, що подобається, те, що резонує з Вашими цінностями, а не навпаки, як це робить більшість користувачів. По-перше, нікому Ви нічого не доведете. А, по-друге, перспективніше (для себе ж!) створювати “досвід попередньої взаємодії” з комфортним для нас контентом, щоб бачити його ще більше. А не напрацьовувати такий досвід із тими, хто потім дратуватиме нас іще більше. А ми й далі вступатимемо з ними у безплідні дискусії… Збуваючи, що в суперечках народжуються зазвичай не істина, а хворе серце, зіпсовані нерви й підвищений тиск… І “спіраль негативу” розкручуватиметься все більше…

Один із способів упорядкувати свою поведінку у Фейсбуку — домовитись із самим собою: я нічого нікому не коментую. Тільки пишу своє і переглядаю чуже. А на дискусії — табу.

Побічний ефект такої поведінки, якщо вона стане постійною практикою – зменшення охоплення у дописів тих, хто Вас дратує. Менше коментів – менше “соціальних доказів” затребуваності того чи іншого контенту для стрічки Фейсбуку.

Щоправда, тоді менше охоплення матимуть і ті, хто Вам до душі. Тому – є ще один варіант. Писати коментарі лише позитивного змісту. Причому — лише тоді, коли ви справді щирі. Як результат, ви піднімете рівень позитиву у своїх щоденних “життєвих налаштуваннях”, а людям буде приємно, коли їх вітають, за них радіють, їх хвалять.

Головне — писати від душі або не писати взагалі. Фальш — вона відчувається. Хоча, щоб на початку себе “переламати”, можливо, й варто ввести “план за кількістю компліментів на день”. Але якщо минуло три тижні, а ви далі пишете позитивні коментарі “з-під палки” – є привід замислитися. Приміром, над тим, звідки ж візьметься позитив у вашому власному житті, якщо в інших ви його впритул не бачите. Може, час не градус негативу зменшувати, а градус егоїзму.

…А взагалі, «життя — це офлайн». Фраза, яку часто повторює у своїх виступах гуру маркетингу Ігор Манн, — це і про «цифрову гігієну». Щоб не розчаровуватись у Фейсбуку, не варто ним надмірно зачаровуватися. Ключовий критерій тут — доцільність. «Доцільність» — це коли те, що ви робите, дотичне ДО ЦІЛІ, яку перед собою ставите. Доцільність у використанні соцмереж — це насамперед фільтрація: і того, що постите, і того, що читаєте. Погано не «зависати» у Фейсбуку, а бути при цьому неперебірливим і некритичним. Втрачати відчуття усвідомленої присутності в теперішньому часі. Адже скрізь можна знайти й корисне, й непотрібне.

І ще вкрай важливо просто пам’ятати: після 31 березня нам жити і працювати з усіма цими людьми – і нинішніми однодумцями, і нинішніми опонентами – в одній країні. І об’єднує нас набагато більше, ніж роз’єднує. Пересваритись з усіма за короткий проміжок часу – багато розуму не треба. А мати мудрість поважати чужу думку або ж бодай сприймати її нейтрально, як примхи погоди, – це більш далекоглядно, ніж махати віртуальною шашкою. Як не крути.

Віталій ГОЛУБЄВ,

секретар Національної спілки журналістів України,

викладач кафедри журналістики Національного університету “Острозька академія”,

головний редактор Видавничого дому “ОГО”,

керівник Школи універсального журналіста

, , , , , переглядів: 1 091

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *