Як медіа можуть використовувати Instagram Stories: 10 ідей для журналістів, редакторів і видавців

20.06.2018

Як медіа можуть використовувати Instagram Stories: 10 ідей для журналістів, редакторів і видавців

Instagram Stories — історії, які живуть у стрічці лише 24 години — один із трендів сучасних соцмереж. Такий формат називають “контентом, що зникає”. Хоча віднедавна він може й не зникати — фото зі Stories можна зберегти собі на сторінку. Чим корисні історії в Instagram? Пріоритетність у показі (верхня частина екрану). Можливість миттєво реагувати приватним повідомленням автору. Швидкість завантаження (не треба довгих текстів і багатьох хештегів, а “тимчасовий” формат психологічно пом’якшує потребу в ретельному виборі найбільш якісного фото та/або його обробці, що особливо цінно для перфекціоністів). Інтеграція тексту й зображення. Це лише деякі переваги Stories, які гріх не використати нам, медійникам. Пропоную декілька ідей, як поставити Stories на службу ЗМІ.

Але перш за все — важливе зауваження: Instagram Stories для медіа — це не трафік і не продажі, а лояльність і залученість. Це варто розуміти від самого початку — щоб не ставити хибних цілей і не “убиватися” над тим, де “убиватися” просто не варто.

У яких випадках Stories не допоможуть

Навряд чи видавцю або топ-менеджеру є сенс вимагати від відповідального за ведення редакційного Instagram щоденного звіту про приріст рекламних доходів, підкріпленого скріншотами з Google Analitics і банківськими роздруківками.

Так, ведення Instagram — це один із інструментів маркетингу. Так, завдання маркетингу — допомагати продажам. Але сам маркетинг — не продає, він лише створює для цього умови. Простіше кажучи, якщо ви “пропіарите” в Stories постійного або потенційного рекламодавця — це добре для підтримання лояльності або встановлення первинної довіри. Але дзвінка чи візиту менеджера з продажів ці картинки не замінять. І рахунок ви виставлятимете все ж не за картинку, а за послугу. Продати яку, цілком можливо, певна картинка і справді допоможе. Але виступить – одним із інструментів, у комплексі, а не самодостатньо.

Так, можливо, ви продасте рекламодавцю контакт із “сукупною аудиторією”, куди впишете й своїх підписників у Instagram. Але, знову ж таки, ведення акаунту в цьому випадку — це складова цілого “пакету”. Та й рахунок виставлятимуть, швидше за все, зовсім інші люди. Контролюватимуть оплату — також.

Ще складніше — із трафіком на сайт. Так, потенційний рекламодавець Х. після серії ваших піар-реверансів у соцмережах і справді може стати зговірливішим, і це, в підсумку, таки можна буде виміряти конкретними гривнями доходу. (Але “батьків” цього заробітку все одно, ймовірно, буде декілька — як уже йшлося абзацем вище). А ось усерйоз розглядати Instagram як джерело трафіку — точно не слід.

Щонайменше — через відсутність (звісно, тимчасову — кажуть, уже зовсім скоро це виправлять) можливості розміщувати в постах гіперпосилання. Виняток — активні посилання у профілі користувача. (До речі, багато хто вже оцінив лайфхак: якщо профіль є бізнес-сторінкою, додаткове гіперпосилання можна отримати, заповнивши відповідним чином поле “Адреса”). А неактивні посилання на конкретні матеріали можна ставити скільки завгодно, ось тільки ніхто, як показує досвід, за ними не перейде. Максимум хтось зайде на головну сторінку сайту, якщо в Instagram цікаво проанонсовано “забійний” матеріал. Але не більше.

Отже, трафікогенерація — це точно не про Instagram. Звісно, ви можете заперечити, що акаунти з кількістю передплатників понад 10 тисяч, уже нині мають можливість розміщувати у Stories активні посилання. Але, по-перше, чи багато наших медіа мають таку кількість підписників? А, по-друге, що найголовніше, даних про статистично значиму кількість трафіку, отриманого в такий спосіб, автор поки що не зустрічав.

Як Stories зміцнюють бренд медіа

Тоді ж для чого це все? Відповідаю: лояльність, впізнаваність, залученість. Все те, що зміцнює бренд вашого медіа. А підсилення бренду підсилює продажі.

Невеличкий відступ. Обсяг інформації, яку споживають люди, – зростає. А частка медіа в цьому “пирозі” – зменшується. Кількість годин, яку виділяють користувачі в бюджеті свого часу на споживання різних видів контенту, – більша, ніж 5, 10 чи, тим більше, 25 років тому. А частка в цьому контенті продукції, яку виробляють медіа, – менша. Тобто сумарно люди споживають більше інформації упродовж більшого проміжку часу, ніж раніше. Але при цьому ризикують узагалі розминутися з тим, що виробляє наше (ваше) медіа. Просто тому, що мають незрівнянно більше можливостей вибору, ніж в “аналогову” епоху. Тоді поради лікарів читали у журналі “Здоров’я”, про технічні новинки дізнавалися з журналів “Наука и жизнь”, “Радио”, “Техника — молодежи”, а про життя за кордоном читали в “Вокруг света” і, згодом, в “Эхо планеты”. Зараз кількість доступних джерел інформації з тієї чи іншої теми обмежена хіба що можливостями пошуковика, а їх хронологічна глибина — кількістю оцифрованих джерел доцифрової епохи.

Тому в еру багатоекранного медіаспоживання і кліпової свідомості можливість розповісти потенційному читачеві про саме існування нашого медіа (а тим більше — спонукати його познайомитись із нашим контентом) дуже часто напряму залежить від того, чи побачить він наш медіабренд у своєму гаджеті. Де, поряд із нами, за увагу того самого читача конкурують сотні й тисячі звичайних і рекламних повідомлень від людей і брендів.

Instagram Stories — це ніби “пріоритетна викладка” в супермаркеті. Багато хто, заходячи в цю соцмережу, починає перегляд новин саме з “прокрутки” Stories. А дехто — цим і обмежується. Гріх не скористатися такими перевагами.

Отже, головна функція Stories для медіа — щоб про вас знали. Щоб вам довіряли. А довіряючи — заходили знову. І таким чином запам’ятовували. Для певної частини користувачів ті, чиї Stories він переглядає регулярно, стають ніби друзями чи членами сім’ї. Таким собі звичним елементом щоденної інформаційної картини. До таких акаунтів — звикають. І нові історії відкривають ніби “на автоматі”. А це нам і потрібно. По-перше, коли ви постійно помітні – є ймовірність, що, за інших рівних умов, куплять саме у вас, бо ви — ось тут, щодня поряд, на відстані кліка. По-друге, впізнаваність добре впливає на експертність. А експертний імідж — один із способів прямої генерації продажів. (“Ви експерт? Тоді я замовлю ці послуги у Вас”). І, зрештою, впізнаваність добре впливає на результати опитувань. А їм дехто все ж таки довіряє.

У короткостроковій перспективі всі ці “рухи” корисні можливістю максимально “накачати” бренд медіа напередодні виборів-2019. У надії, що виборчі бюджети багаторазово перекриють витрати на оплату праці редакторів і контент-менеджерів. А у довгостроковій — у довгостроковій узагалі йдеться про виживання медіа. Багато з яких досі не стали бізнесом, і, швидше за все, вже й не стануть. Просто не встигнуть — під натиском тих самих соцмереж… Але ж поборотися — варто.

Так що постити у Stories?

Сподіваюсь, переконав. Займатися Stories варто. Тому далі — лише список. Обирайте один або декілька пунктів, пробуйте, аналізуйте результат, не чекайте швидкої віддачі в грошах — і пробуйте далі. Хоча би для того, щоб не стояти на місці, коли інші — рухаються. А ще — для того, щоб набрати підписників. Бо якщо їх замало — то хто ж бачитиме всі ваші візуальні креативи? І це — ще один аргумент на користь того, що очікувати тут швидких грошей — марно. Спочатку треба вкладати в контент, у якість. І це відрізняє предмет нашої розмови від, приміром, традиційної газетної бізнес-моделі — зібрати гроші за передплату, а потім щось цим передплатникам розповідати. Тут — як в інфобізнесі: цінність, контент — спочатку. Щоб потім бодай отримати базу підписників, якій пропонувати ще більше цінності й ще більше контенту — вже за гроші.

1. Перехресні анонси: зі Stories відправляємо читача на сторінку, зі сторінки — у Stories

Має сенс, якщо інформація, заради якої користувач повинен зробити додатковий перехід — справді корисна. Приміром, рецепт, афіша, вакансія. Але точно не прес-реліз.

Якщо вас “душить жаба”, чого це ви повинні ділитися корисною інформацією просто так, не запрошуючи відвідати сайт чи придбати газету – варто змусити себе “наступити на горло власній пісні”. Ніхто на сайт не піде. І газету купувати не побіжить.

Розміщуйте “самодостатню” інформацією, яка нічого не продає і нікуди не веде. Яка є цінною сама по собі — в тому інтерфейсі, в якому читач її отримує просто зараз, без жодних додаткових переходів. Пам’ятайте, що можливостей вибору джерел інформації в сьогоднішнього інтернет-користувача — безліч. І скажіть спасибі, що він узагалі затримався бодай на кілька секунд на сторінці вашого ЗМІ. А ви йому хочете “втулити” прес-реліз… Втулюйте, тільки ваша зустріч, найімовірніше, виявиться останньою.

2. Фото і відео з подій

Поки матеріал про подію пишеться — візуальний контент, який відзняв там журналіст, уже може жити власним життям у Stories. Ідеально підходить для масових подій із багатим візуальним рядом (виставка собак, парад випускників, святкування Дня Незалежності, показ мод, Перший дзвоник). Яскраве фото, короткий підпис, який пояснює, що на ньому зображено — і вперед!

Політика — не для Instagram. І це теж варто розуміти, колегам, значна частина яких усерйоз впевнена, що засідання постійних комісій обласної ради — надзвичайно цікаво. Хоча й “паркет” насправді можна подати у візуальному форматі — приміром, журналіст (швидше – журналістка) може зробити фотогалерею костюмів, які носять депутати. Але тоді це історія — саме про моду для чоловіків, а не про призначення керівників комунальних закладів.

3. Відеотрансляції

Журналіст із місця події розповідає і показує про те, що відбувається у нього за спиною. Як варіант — спілкується з гостем: у редакції, в кафе, в парку, безпосередньо на події, зрештою, вдома. Зручно тим, що запитання до співрозмовника можна відразу приймати в коментарях. Мінус — неоднакова (і неідеальна) швидкість завантаження і відтворення відео на різних пристроях у різних місцях у різних користувачів. Як наслідок — можлива нестабільна аудиторія глядачів і малий час перегляду. Зайшов — відео погано відтворюється або розмова видалась нецікавою — вийшов.

Знову ж таки, Instagram — це не про політику і не про “голови, які говорять”. Тому бліц-інтерв’ю з зіркою шоу-бізнесу, яка виступає на стадіоні у вашому місті — це може бути цікаво. Коментар щойно призначеного керівника комунального закладу — навряд чи. Відеотрансляція того, як готують коктейль у барі, який щойно відкрився у вашому місті, – це може бути цікаво. Змагання з чищення картоплі на швидкість — так само. Журналістка ділиться сімейним рецептом варення з яблук і демонструє процес приготування на власній кухні — аналогічно. Дитина розпаковує новорічний подарунок від політика — супер. А ось виступ політика на святі Миколая в дитячому садочку — вибачте, ні за які гроші.

4. “Серіали”

Історії в Instagram добрі тим, що показуються послідовно. Отже, є можливість розповідати цілу історію: картинка за картинкою. Наприклад, у форматі “до і після”. У місті збудували новий багатоповерховий будинок? Реконструювали школу? Відкрили ковзанку? Знайдіть архівне фото того самого місця і покажіть дві картинки – “як було” і “як стало”.

У такому самому форматі можна розповідати про приготування страв, виготовлення виробів хенд-мейд — будь-що, де процес має декілька етапів. І ось тут уже може з’являтись комерційний потенціал. Якщо, звісно, акаунт вашого ЗМІ має пристойну кількість підписників. Принаймні більшу, ніж акаунт людини, яка виступатиме героєм вашої історії.

Інший формат “серіалу” – знайти кількох людей, об’єднаних однією ознакою, і послідовно розмістити їхні фото з підписами-поясненнями у Stories. Наприклад, фотографії всіх гравців місцевої футбольної команди — до початку ігрового сезону. Світлини учасниць конкурсу краси — напередодні фіналу конкурсу. Якщо ви таки не можете без розповідей про депутатів (а досвід автора підказує, що практично жодне ЗМІ без цього просто не мислить свого життя) — створіть добірку фото депутатів у вишиванках. Благо, на День вишиванки і День незалежності вони люблять продемонструвати патріотизм і вишуканість гардеробу “в одному флаконі”.

Думається, не варто пояснювати, що кожне фото повинно супроводжуватись як мінімумом текстом з ім’ям та прізвищем людини, яка на ньому зображена. А в ідеалі — посиланням на акаунт людини в тому самому Instagram. Якщо у випадку з депутатами це можливе не на 100 відсотків, то з учасницями конкурсу краси — можливо точно! Якщо ви коректно позначите людину (почавши вводити перші літери профілю, побачите, що він автоматично “підтягнувся”) – вона дізнається про це. І, цілком можливо, або подякує вам, миттєво відреагувавши на історію приватним повідомленням чи картинкою-“гіфкою”, або навіть зробить репост чи скрін. У будь-якому випадку, вона вступить у взаємодію з вашим медіаконтентом, що позитивно вплине на показник залученості. І на лояльність і впізнаваність, звісно, також.

Звідси — ще один висновок: писати в Instagram варто передусім про тих, хто є користувачем цієї соцмережі. Інтуїтивно багато хто з нас і так відчуває, які новини — більш “фейсбучні”, а які – “інстаграмні”. Я ж пропоную додати до здорової інтуїції простий розрахунок: людина побачить пост про себе і зможе вступити з ним у взаємодію, покращивши тим самим статистику нашого акаунта — чи ні.

Сказане не стосується випадків, коли контент про людину — настільки самоцінний, що нам в принципі все одно, чи є вона в Instagram. Головне, що цю інформацію прочитають тисячі людей. Наприклад, фото про перебування у невеличкому райцентрі Президента України. Тут головне — те, що ви поширили новину про медійну особистість. А не те, що вашу історію лайкне відповідальний за ведення Instagram-акаунту глави держави.

А ось якщо вибирати, про кого з двох місцевих нотаріусів написати у День вишиванки (за умови, що маєте “вишивані” фото обох конкурентів) — то однозначно про того, хто є в Instagram.

5. Скріншоти

З одного боку, це інструмент анонсування новин на сайті. Особливо якщо новина коротка і вміщається в один екран. (Саме тому інколи варто знехтувати можливістю розмістити фото відразу після заголовку — втрачається дорогоцінне місце. Ліпше ознайомити читача з текстом новини, аніж займати півекрану стоковим тематичним фото. Особливо приїлися, приміром, фото дерев’яного молоточка, яким більшість ЗМІ ілюструють новини про судові засідання — на суди в нас мало хто ходить, особливо у провінції, тому й гуляє просторами інтернету одне й те саме фото на всі випадки життя).

Але ми ж пам’ятаємо, що переходити зі Stories на сайт навряд чи хтось буде. Тому скріншот короткого матеріалу на сайті, швидше за все, спрацює по-іншому — для “самодостатнього” ознайомлення з новиною. Яке не потребуватиме переходу на сайт. Але створюватиме в читача (за умови постійного використання цього прийому) асоціацію — в цього акаунту регулярно бувають цікаві новини. Чого б їх не читати й далі?

Якщо вам прийдеться до душі цей прийом — слідкуйте, аби ті новини, з яких робитимете скріншоти, були для цього придатними: вміщувались на один екран і не перебивались рекламними банерами. Гіперпосилання на інші матеріали, які дехто вставляє після кожного абзацу статті, тут теж недоречні. Бо виглядатиме це все одно як скріншот з відео на YouTube, розміщений на газетній сторінці. (Інтернетом “гуляє” такий приклад). Іронія — це не та емоція, яку нам варто викликати в користувача.

Ще один варіант використання скріншотів – “скріншотити” стрічку новин. Читач бачитиме, скільки у вас всього цікавого. Але якщо робити тільки це і щодня — ефект, знову ж таки, буде швидше негативний. (Типу “Ну молодці, але мені з того що?”). А час від часу, як частину вашої активності в Instagram — чому б не використовувати й таку можливість показати, що ви робите.

Ще один варіант — колаж з кількох картинок із короткими підписами “Головні новини дня” або “Головні новини за вихідні”. Якщо заголовки виглядатимуть самодостатньо, а не вимагатимуть заходити на сайт, щоб зрозуміти, про що ж мова — такі пости можуть виявитись досить популярними.

6. Знайомство з журналістами редакції

Особливо актуально, якщо ваші журналісти — це переважно журналістки. Вчорашні чи сьогоднішні студентки. Які і так цілоденно сидять в Instagram. Ось і є можливість поєднати приємне з корисним — познайомити читачів з тими, хто творить ваше медіа, і дати амбітним молодим журналісткам можливість “пропіаритись”. Можливо, і хтось із хлопців-чоловіків зацікавиться. Хоча досвід мені підказує, що швидше вдасться досягнути порозуміння саме з жіночою частиною редакції. Якщо журналістів п’ятеро чи семеро — можна розділити за днями тижня їхні виходи в “прямий ефір”. Наприклад, з анонсами матеріалів сайту. Читатимуть їх після того навряд чи, але кілька додаткових балів у скарбничку впізнаваності медіабренду — зарахуєте. А ще журналісти можуть ділитися рецептами, розповідати про те, яку купують косметику або які будівельні матеріали використовують для ремонту. Якщо ваш журналіст — не блогер з багатотисячною армією підписників, то гроші за подібний product placement ви навряд чи візьмете. (А якщо у вас справді працює блогер-стотисячник — він усе одно візьме гроші без вашої допомоги). А ось використовувати подібні невинні візуальні формати як бонуси постійним або перспективним рекламодавцям — чому б і ні? Головне — не писати відразу після того, як цікавий вам потенційний клієнт лайкне фото з його продукцією: “То що, дасте грошей на рекламу?..”

Чим може бути корисний такий формат? Тим, що спілкуються на бренд з брендом, а людина з людиною. Як кажуть, навіть бізнес “В2В” насправді – “В2С”. Це якраз – про спілкування в соцмережах: тут будь-яка ділова комунікація – це “В2С”. Якщо люди бачитимуть, хто реально стоїть за “вивіскою” вашої редакції – вам можуть більше довіряти.

7. Відеоекскурсії

Коротке відео або серія відео, яке ви відзняли там, куди більшість ваших читачів навряд чи потрапить. Або там, де вона ще не бувала. Приміром, у закладі відпочинку, який лише відчинив двері. У новому відділенні місцевої лікарні. У щойно відкритому Центрі з надання адміністративних послуг. Коротке відео, закадровий коментар журналіста — і вашу історію з задоволенням дивитимуться ті, кому ви в такий спосіб допоможете краще орієнтуватися в навколишньому світі. Головне, знову ж таки, – це динамічність і корисність відео. У випадку з відділенням лікарні — як туди зайти, де припаркуватись, якого кольору стіни і скільки ліжок у палаті. А не інтерв’ю головного лікаря й перерізання стрічки чиновниками з адміністрації. А у випадку зі ЦНАПом може бути цікаво, коли приймають, які там черги й скільки робочих місць.

Можна зробити відеоекскурсію до редакції. Якщо, звісно, знайдете, що показати з вашого “залаштункового” життя. У більш виграшному становищі тут — радійники і телевізійники. Вони можуть відзняти багато коротких роликів з різних етапів технологічного процесу й потім виставляти їх хоч півроку. Але газетярі можуть поїхати до друкарні, де дають життя їхній газеті, й назнімати відео там. Не сказати, що це дуже вже цікаво, але як один із інструментів утримання уваги читачів — чому б і ні.

Паралельно зі збільшенням граничної тривалості відео, яке можна буде розміщувати у Stories, зростатиме й комерційний його потенціал: відеоекскурсія до нового салону краси тривалістю 60 секунд — цікавіша як послуга, ніж 15-секундний ролик.

8. Опитування

Картинка, запитання, два варіанти відповідей, які ви формулюєте самі — і, як кажуть користувачі соцмереж, “go!” Головне — не перемудрувати з запитанням: надмірно довге і складне елементарно не встигнуть прочитати або ж на нього не захочуть відповідати.

Приклад. “Як ви оцінюєте проект рішення міської ради щодо виділення коштів на облаштування пляжу…” – однозначно “мимо каси”. Кращий варіант: “На що витратити півмільйона?” І два варіанти відповіді: “Пляж” та “Ремонт дитсадка”.

Зручність опитувань в Instagram — персоналізованість відповідей. Ви бачите не лише результати голосування, а й хто як проголосував. Звісно, ви навряд чи персонально звертатиметесь до кожного респондента. Але за наявності певної фантазії, можна періодично ставити запитання, які стосуються вашого бізнесу. Або бізнесу ваших рекламодавців. (Якщо вони самі не можуть або не хочуть цього зробити). Наприклад, тестувати новинки чи варіанти пропозицій. А потім адресно пропонувати людям те, що зацікавило саме їх. Якщо вистачить ресурсів на персональне листування.

Можна запитати в людей, який вид контенту краще постити у Stories. І порівняти ваші уявлення про смаки користувачів із отриманими відповідями.

Головне — не забувати, що будь-яке опитування, що проводиться без використання професійного соціологічного інструментарію — аж ніяк не репрезентативне. Це просто думка тих, кому не лінь дати відповідь. Не більше того.

9. Конкурси, акції

Про те, як проводити конкурси в Instagram, написано стільки, що в межах цієї статті навряд чи варто заглиблюватися в механіку проведення розіграшів. Простіше загуглити, спробувати доступний для вас формат — і оцінити результат. Наприклад, порівняти кількість підписників до конкурсу — і після.

А ось про анонсування акцій варто написати детальніше. Маю на увазі не комерційні, а саме редакційні проекти або проекти партнерів. Приміром, благодійний збір коштів, флешмоб, волонтерський ярмарок тощо. Зручність Stories — у тому, що анонс акції можна розміщувати щодня. І щодня його бачитимуть у “верхній прокрутці” користувачі, які регулярно переглядають інші ваші історії. А пост на вашій сторінці за певний час піде донизу в загальній стрічці — і вже не даватиме бажаного охоплення. (Якщо, звісно, ви його не рекламуватимете або не експериментуватимете зі штучним підігрівом інтересу аудиторії через стимулювання коментарів). А Stories — це можливість контакту щодня.

Щоб не набридати користувачам, наперед виберіть кілька зображень, з допомогою яких анонсуватимете акцію – і чергуйте їх. Тексти теж бажано варіювати. Найпростіший спосіб — відштовхуватися від дати: “Вже завтра…”, “Вже сьогодні…” – і далі за текстом.

Дуже важливо продовжити говорити про акцію і після її завершення. Що саме? Дякувати учасникам (позначаючи їх) і розповідати про результати. Скільки грошей зібрали, як рахуєте їх, як купуєте ліки, як передаєте їх. (У випадку, якщо акція стосується збору допомоги на лікування). По-перше, це — елементарна прозорість. Люди мають право знати, чим завершилась акція, до якої вони долучились. Особливо якщо ви збирали кошти. По-друге, є така психологічна потреба, як потреба у завершеності історій. Тому не зайвим буде повернутися до долі героя і через місяць, і через півроку, і через рік. Їхати до нього не обов’язково — можна домовитись, щоб скинув свіже фото й написав кілька слів про своє нинішнє життя. Для історії в Instagram цього цілком вистачить: одне речення — нагадування про акцію, друге — про те, як нині живе її герой. Роботи — на 5 хвилин. А ефект — дуже позитивний. Нас, журналістів, часто звинувачують у тому, що ми мало розповідаємо про подальшу долю своїх героїв. І, зізнаюсь, звинувачують справедливо.

10.Продаж “фізичних” товарів чи послуг

Багатьом редакціям, щоб елементарно вижити, доводиться або незабаром доведеться здавати в оренду свої приміщення. Показати вільні площі майбутнім потенційним сусідам — теж зручно через Instagram. Можна показати всі ракурси на відео або розмістити добірку фото в кількох Stories поспіль.

А якщо, окрім інформаційних продуктів, ви продаєте ще щось — тут і думати немає чого – експериментуйте. У цьому плані можна подумати ще й ось над чим: хто з родичів, друзів чи знайомих працівників редакції має щось на продаж, але не вміє користуватися Instagram?

Ну і звичайне ненав’язливе “підпіарювання” рекламодавців, про яке стільки йшлося вище, – теж логічно згадати і в цьому пункті.

Головне — у будь-якому випадку не переборщити з продажами. Хоча той, від кого залежатимете бюджет нашої активності в соцмережах, імовірно, все одно відразу вимагатиме розрахунків: коли і як це окупиться. (Якщо таких питань вам не ставитимуть — за вас залишається лише порадіти й висловити сподівання, що нинішня фінансова стабільність редакції — це всерйоз і надовго).

Якщо ми — медіа, то наша унікальність — у володінні широкою інформаційною картиною, великій контактній базі й тих зв’язках, які можемо встановлювати між людьми всередині нашої аудиторії (місцевої громади, професійної спільноти, держави в цілому). За інших рівних умов, більше шансів, що у вас щось куплять, тоді, коли ви — цікаві та корисні, а не просто продаєте. Або просто ви — найближче. На відстані кліка. А щоб стати близьким, все одно доведеться спочатку стати цікавим і корисним. Та і потім залишатися таким. Щось у досвіді підказує, що найкращих результатів є шанс досягти тоді, коли ми є і залишаємось самими собою. Але при потребі гнучко адаптовуємось під умови, що змінюються.

Віталій ГОЛУБЄВ,

головний редактор Видавничого дому “ОГО”,

викладач кафедри журналістики Національного університету “Острозька академія”,

керівник Школи універсального журналіста,

секретар Національної спілки журналістів України.

Слідкуйте за автором в Instagram

Джерело фото: https://thenextweb.com/facebook/2018/05/08/instagram-may-soon-let-you-add-music-to-your-stories/

, , , , , , , переглядів: 579

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *