Анна Калаур: «Журналістиці не треба вчитися 5 років. Достатньо кількох місяців»

31.08.2018

Анна Калаур: «Журналістиці не треба вчитися 5 років. Достатньо кількох місяців»

Про шлях до успіху, журналістську освіту, джинсу, незалежність українських ЗМІ та багато іншого спілкуємося з журналісткою інформаційно-аналітичного порталу “Четверта влада” Анною Калаур. Цього року Аня перемогла у всеукраїнському конкурсі журналістики “Честь професії” в номінації “Надія журналістики”.

– Розкажи трішки про себе. Де навчалася? З чого починала? Яким був твій шлях до роботи?

– Зі школи хотіла бути журналістом. Таке бажання виникло ще в 7-му класі. Точно знала, що вчитимусь саме на журналіста. Тому, коли мені зателефонували з кафедри журналістики Острозької академії – погодилась одразу. Починала з першого курсу: кілька тренінгів, шкіл журналістики, спілкування з професіоналами – це все надихало. Потім було кілька практик у Рівненському агентстві журналістських розслідувань, практика в газеті “День”. І там і там я просила, щоб мені давали резонансні теми, такі, де треба шукати зв`язки між людьми/фірмами, дзвонити і діставати тих, хто “напартачив” навмисне або ж ні. Виходило не завжди. Пам`ятаю кілька провалів: наприклад, інтерв`ю з беркутівцями, яких звинувачували після Майдану. Провали є і досі. Без них – нікуди. Адже хто не помиляється – той нічого не робить.

У Рівненському агентстві журналістських розслідувань мені якось дали завдання зробити розслідування про зловживання у паспортних столах. Ця схема й досі діє, щоправда трохи в інших формах. Тоді мені ніхто не йшов на зустріч, люди боялися говорити про і так помітні зловживання, чиновники “футболили”. Було емоційно складно. Але матеріал вийшов, і я несподівано для себе отримала високу оцінку і нагороду за цю роботу.

Професія журналіста насправді складна. Ти рідко бачиш результати роботи. Тобі ставлять підніжки. Намагаються маніпулювати. Втім, мені подобається це змагання за правду. Якщо страшно – це найкраща тема. І як результат – особливе задоволення від роботи і, зрештою, від якісного тексту. Реакція на матеріал – це вже інша історія.

– Чи обов’язково, на твою думку, журналістові мати профільну освіту? Чи не шкодуєш ти про свій вибір?

– Складно сказати. Коли ти йдеш в університет ти ще не зовсім свідомий, не до кінця розумієш, якою є обрана професія. Можливо, саме в цьому ключі мій вибір був правильним. Адже не факт, що якби я вчилась за іншою спеціальністю, я б була журналістом.

Журналістиці не треба вчитися 5 років. Достатньо кількох місяців. Треба практика. Твої глибокі знання про написання курсових і теорію літератури на роботі нікого не цікавлять. Абсолютно. У керівництва більше питань, чому ти не знаєш елементарних речей про те, які права журналіста в суді і про державний устрій. На жаль, у вишах загалом вчать бути не професіоналами, а хорошими студентами. І ті корисні знання, які звідти виносять студенти-журналісти – лише через те, що окремі викладачі з власної ініціативи хотіли навчити чомусь потрібному. Тому обов`язкова профільна освіта для журналіста – вигадка, штамп.

Мій колега – талановитий журналіст, який робить журналістські розслідування всеукраїнського рівня, вчився за спеціальністю “розробка родовищ та видобування корисних копалин”. Якщо є голова на плечах і бажання – ти станеш чудовим журналістом. Без усіляких папірців. Без “складно сказати.”

– На твою думку, чи готові українці оплачувати роботу незалежних ЗМІ?

– Не готові. Я не так давно почула від одного декана факультету журналістики таке: “А що ми зробимо? Піпл хаває, значить писати треба”. Це він так виправдовував роботу “пожовклої” газети в Житомирі. На жаль, дуже мала частина нашого суспільства цікавиться тим, що відбувається. Не кажучи вже про розслідування і глибоку аналітику. Втім відсоток зацікавлених потрохи росте. Поки що суспільство не відчуває голоду. Йдеться про інформаційний голод. Хоча питання є й до ЗМІ. Особливо регіональних. По-моєму, бажання оплачувати роботу журналістів в українців з`явиться, зокрема, тоді, коли медіа писатимуть менше жовтизни і джинси – того, що робить високі рейтинги нині. Можливо, тоді читач/глядач/ слухач зрозуміє важливість інформації.

– Як подолати джинсу і чи потрібно це робити взагалі?

– Потрібно викривати її, показувати. Щоб люди знали як відрізнити замовний матеріал. Можливо, тоді буде складно когось впіймати на цей гачок. Я гадаю, що робити це необхідно.

– На твою думку, чи правильно зробило Міністерство освіти, коли 2015 року об’єднало журналістику й піар в одну спеціальність?

– Це, по-моєму, абсолютно різні сфери, таке рішення можна пояснити бажанням привабити більшу кількість абітурієнтів.

– Чи є вагомі проблеми в українській журналістиці? Якщо так, то які?

– Звичайно. Більшість журналістів не дотримуються стандартів. Рідко кого цікавить думка обох конфліктуючих сторін. Журналісти лінуються боротися за інформацію: “Не відповіли на запит? Ну і нехай”. Я вважаю, що порушників закону треба завжди ставити на місце. Треба скаржитись на чиновників, які перешкоджають у наданні інформації.

Проблемою є джинса, невміння заглиблюватися в тему, жовтизна ЗМІ, “прес-релізм”.

Часто бачу, як журналісти женуться за новинами. Поспішають написати про щось першими. Втім, їх рідко цікавить якість матеріалу. Вони не завжди перевіряють інформацію, що призводить до подачі неправдивих даних.

Гадаю, за помилки журналісти мають просити вибачення у читача. Сама маю не дуже приємний, але все ж досвід спростування інформації.

– І на останок, більш філософське питання. Що для тебе є найголовнішим у житті? І що, на твою думку, має зробити людина, аби в старості сказати, що прожила не марно?

– Я думаю, кожна людина може бути кращою в чомусь. Треба знайти те, чим зможеш займатись годинами, бути втомленим, але любити цю справу і відчувати її важливість. Не боятись. Бо зазвичай тільки те й треба робити, що викликає спочатку страх. Як казав один хороший чоловік: “Залишайтесь голодними. Залишайтесь безрозсудними”. Я хочу до старості бути такою. Гадаю, що озираючись, ні про що не жалітиму.

Спілкувалася Ілона КАЗІМІРСЬКА,

студентка спеціальності “Журналістика” Національного університету “Острозька академія”,

випускниця Школи універсального журналіста

, , , , , , переглядів: 1 822

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *