Чим Інстаграм кращий за Фейсбук: 5 причин

07.05.2018

Чим Інстаграм кращий за Фейсбук: 5 причин

Які переваги знаходять в Інстаграмі користувачі, для яких соцмережі – це не просто “котики”? Суб’єктивний погляд і користувацький досвід автора виділив 5 аргументів на користь Інстаграму.

1. Невзаємність підписки. Для соціально активного користувача Інстаграму, який зацікавлений у власному просуванні, вважається нормальною ситуація, коли співвідношення тих, хто стежить за тобою (“фоловерів”), і тих, за ким стежиш ти, сягає 10:1. А часом перша цифра може бути й ще більшою. У Фейсбуці так “загерметизуватися” складніше – хіба що вручну відписуватись від оновлень тих, чий контент тебе дратує. Або поекспериментувати з поділом на особисту та публічну сторінки. Або виставити комфортним для тебе сторінкам пріоритет у показі, аби стрічка бодай на першій прокрутці – не дратувала. Або/та одночасно зробити і перше, і друге, і третє. Але якщо звести кількість “друзів” до мінімуму – хто читатиме твої новини?..

Звісно, можна радикально вичистити список “друзів” в один чи кілька прийомів, але зупиняє усвідомлення нетотожності поняття “друзі” у Фейсбуці і в житті. Простіше кажучи, міркуєш так: “Людина для роботи може виявитись і корисною, хоча її пости – дратують”. В Інстаграмі такі думки виникають рідше – значною мірою, й з огляду на пункт 2.

2. Позитивна налаштованість. У Фейсбуці чимало людей виставляють на загальний огляд власні комплекси, образи, проблеми. Заболіло щось – пост. Нахамили у маршрутці – другий пост. А якщо вже подивився новини по телевізору – це ж поле неоране для думок з приводу і без! В Інстаграмі прийнято хвалитися. Або принаймні не “грузити”. Чи хоча б бути лаконічним. Зважаючи на те, що більшості людей простіше (і психологічно зручніше, хоча самі вони того здебільшого не визнають) жалітися, прибіднятися, заздрити й бажати іншим зла – стрічка Фейсбук, як її не фільтруй, це відображає, як середнє арифметичне психологічної температури суспільства. Мовляв, я тут вам трішки нагаджу – можна? Хоча слово “можна” в таких випадках – зайве. Гадять і не питають.

Як перевірити достовірність інформації з соцмереж: 19 запитань, які варто поставити насамперед

В Інстаграмі прихований меседж середньостатистичного користувача (те, що Ерік Берн в “Іграх…” називав “написом на футболці”, а фахівці з НЛП нарекли “метаповідомленням”) – інший: “Я тут вам трішки похвалюсь”. Звісно, в таких “самовихваляння постах” вистачає фальші. Але, на думку автора, дівчина з позиченим у подруги букетом квітів і багатозначною цитатою під цим фото (один із типових прикладів “інстаобману”) – дратує не так, як потік свідомості закомплексованого м…ила, якому після вчорашнього перепою (чи, що страшніше, цілкому на тверезу голову) хочеться вилити відро словесних помиїв на політичних опонентів, вірян іншої конфесії чи представників іншого народу.  З такої різниці логічно випливає наступний пункт.

3. Можливість слідкувати за життям тих, хто тобі цікавий, а самому – створювати постійні “точки контакту”. Почнемо з другого. “Точки контакту”, за Ігорем Манном, це всі ті місця, де продукт/компанія/бренд комунікує з потенційним споживачем/клієнтом/партнером (російською мовою ще говорять “касания”). В Інстаграмі для цього є ідеальний інструмент – “сторіз”. Віднедавна можливість додавати тимчасові фото в “історії” є і у Фейсбуці, але, знову ж таки, власний користувацький досвід автора свідчить: фб-користувачі використовують “історії” не так часто й переглядають – також. Усе-таки Фейсбук для більшості – текстова мережа, а Інстаграм – візуальна.

Соціальні мережі для журналістів: можливості та загрози [ВІДЕО]

“Сторіз” при постійному активному використанні створюють ефект твоєї постійної присутності в житті підписника. Наприклад, з їх допомогою можна розповідати про етапи реалізації певного довгострокового проекту, підігріваючи інтерес до нього впродовж усього часу реалізації. Готуєте, приміром, подію на суботу – анонсуєте її у “сторіз” щодня. А окремий пост, присвячений події, за цей час давно пішов донизу в новинних стрічках користувачів. Звісно, можна щодня писати новий анонсуючий пост, але часу і сил на це піде більше, ніж на щоденне “миттєве фото” з коротким підписом.

Тепер – про можливість слідкувати за життям тих, хто тобі цікавий. Вечірній перегляд стрічки Інстаграм особисто мені нагадує сімейну розмову за чаєм: ну, в кого як пройшов день? На фото все видно. Якщо ретельно відфільтрувати стрічку, бачитимеш лише приємні та цікаві тобі фото й підписи: той – поїхав на відпочинок, той – гуляв з сім’єю, інший – виступив на майстер-класі чи взяв у ньому участь, ще хтось – просто побачив цікаве в буденному, незвичне у звичному… Натомість гортання стрічки Фейсбук часом нагадує поїздку в пасажирському потязі: пасажири подіставали з сумок курку, варені яйця, хтось відкоркував пиво, хтось витягнув колоду карт, а ще хтось – заліз на верхню полицю в несвіжих шкарпетках… Тільки в ролі курки, яєць, пива, карт і шкарпеток – думки, якими користувачі діляться з широким загалом, не надто цікавлячись (а як можна поцікавитись?), чи вони комусь цікаві. Тим більше, що певна кількість користувачів “лайкає” всі пости у стрічці “на автоматі”. І найбожевільніша ідея все одно знайде своїх прихильників – просто тому, що у світі є все і всього багато. На кожен товар – свій покупець, на кожен пост – свої лайки.

А з новим алгоритмом Фейсбуку, коли пости від спільнот і брендів поступилися у видачі постам від людей, дивних “пасажирів” стало відчутно більше у стрічці чи не кожного з нас. Пізнавальність контенту знизилась, кількість “інформаційного сміття” – збільшилась. Противники “Контакта” і “Однокласників”, які співали оди Фейсбукові як високоінтелектуальній мережі для “середнього класу”, давно втратили для цього підстави.

4. Візуальний характер контенту. В Інстаграмі “візуальність” мережі спонукає користувача уважніше роздивлятися навколо себе: що може стати темою для поста? Особисто я навіть раджу журналістам-початківцям використовувати “сторіз” як тренувальний майданчик для пошуку тем і планування дня: чи буде сьогодні чим поділитися з підписниками? Як я проживу сьогоднішній день? Адже погодьтеся, щоб зробити фото, яким не соромно поділитися, потрібно докласти бодай якесь зусилля. А написати одне речення про те, що тобі щойно прийшло в голову (наприклад, “Блін, як болить голова!” або “Партія Х – виродки”) – значно простіше. “Щасливий той, хто у буденнім наче побачив те, чого ніхто не бачив”, – слова поета можна застосувати саме до користувача Інстаграм, спостережливість і креативність якого стимулює прагнення поділитися новим і здобути лайки.

Самопрезентація у Facebook: 5 перших кроків

5. Тренування навичок володіння словом. Здавалося б, зміст цього пункту суперечитиме змісту попереднього. Але в даному випадку маю на увазі конкретну аудиторію – тих, хто у Фейсбук не зареєстрований або неактивний. Насамперед – підлітків. Звісно, Фейсбук, як уже було сказано вище, – набагато “текстовіша” мережа, ніж Інстаграм. Але якщо у Фейсбук тебе немає чи тобі нудно, а ділитися власним контентом – хочеться (і “В контакте” в силу тих чи інших причин для цього не підходить)… Тоді до своїх фото потрібно придумати бодай якийсь підпис. Хоча б #хештеги влучні підібрати. А якщо хочеться виділитись на фоні однолітків, які просто запощують фото без жодної фантазії в описі, та ще й “погратися в інстаблогера”… Тоді найвізуальніша соцмережа якраз може стати невеличким “тренувальним майданчиком” для навичок написання текстів. Як кажуть, краще тут, ніж на стінах. Або ніде.

Наскільки все це серйозно?

…Насправді кожна соцмережа має свої плюси і мінуси. І залежить це насамперед від конкретного користувача і його мети перебування в тій чи іншій мережі. З таким самим успіхом можна було б написати і про 5 переваг Фейсбуку порівняно з Інстаграмом. Зрештою, недарма на дебатних турнірах доповідачі й опоненти міняються місцями. Здається, Карл Поппер, за методикою якого проводять один із різновидів дебатів, писав: будь-яке наукове знання підлягає спростуванню, а якщо не підлягає – то це не знання, а міф.

У кожній соцмережі є своя аудиторія, і одну й ту саму інформацію таким чином можна “розшарювати” на кілька “цільових” – із змінами чи без. Тобто “сегментуватися” чи просто збільшувати охоплення.

Зрештою, чимало тих, хто ділиться своїми думками і новинами у Фейсбуці, ніколи в житті не робитиме цього в Інстаграмі, й навпаки. Тому перегляд стрічки в одній мережі може гармонійно доповнювати моніторинг іншої.

 

Доцільність у використанні соцмереж – це, насамперед, фільтрація: і того, що постиш, і того, що читаєш. Скрізь можна знайти і корисне, і непотрібне. А потім – вчасно зупинитися, аби повернутися в реальний світ.

 

Віталій ГОЛУБЄВ,

викладач кафедри журналістики НаУ “Острозька академія”,

секретар Національної спілки журналістів України,

головний редактор Видавничого дому “ОГО”,

керівник Школи універсального журналіста

Автор статті у Facebook

Автор статті в Instagram

Замовити книгу Віталія Голубєва “Лайфхак для журналіста: як ефективно використовувати час та інформацію”

 

Джерело фото: https://www.youtube.com/watch?v=Znbpsh-QKU8

, , , , , , переглядів: 389

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *